Сільська медицина

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Суть проблеми

Нерівність жителів сіл та міст в доступі до медичних послуг

Кожне керівництво міністерства охорони здоров’я ставить перед собою пріоритетом діяльності розвиток сільської медицини. Але дотепер медицина у містах має більше шансів на якісний розвиток і краще фінансування.  

Більший об’єм матеріальних витрат в селах для якісного надання медичної допомоги.

Мотивація для роботи медиків в умовах сільської місцевості відсутня, що зумовлено проблемами створення належних житлово-побутових умов, наявності соціальної інфраструктури в селі, проблемами із відрядженням на підвищення рівня кваліфікації у зв’язку із дефіцитом коштів тощо.

Збільшене навантаження на медиків в селі.

На відміну від скупчення населення у містах, на селі має місце великий радіус обслуговування (до 15 км), цю відстань дуже часто медики змушені долати пішки. Це ще одна причина низької доступності медичної допомоги, особливо за відсутності санітарного автотранспорту.

Що відбувається?

Ключові цифри

  1. Щороку 56% усіх випускників медичних вишів отримують направлення на роботу в село. Але попри це укомплектованість дільничних лікарень лікарями становить в цілому 80%.
  2. Кожен п’ятий вже досяг пенсійного віку, кожен шостий досягне його у найближчі п’ять років.
  3. Кожен п’ятий лікар на селі не забезпечений житлом, кожен четвертий стоїть на черзі.
  4. Згідно зі штатними нормативами, потреба у сімейних лікарях – близько 33 тис. На сьогодні у закладах охорони здоров’я наявні 1264 посади сімейних лікарів. Реально на посадах сімейних лікарів працює лише 1100 осіб, незважаючи на те, що з 1998 р. підготовлено майже 2 тис. сімейних лікарів.
  5. Укомплектованість медзакладів лікарями – 80,7%, з яких працюючих пенсіонерів – 24,5%. Відсоток укомплектованості лікарями обласних лікарень становить 85,1%, міських – 77,8%, центральних районних лікарень – 76,2%, дільничних – 71,3%, селищних лікарських амбулаторій – 69,2%.
  6. За даними Державної служби зайнятості (на 1 лютого 2018 року) найбільш дефіцитними спеціальностями в медицині є сімейні лікарі (129 вільних вакансій), педіатри (78), терапевти (57), офтальмологи (36), анестезіологи (32), психіатри та ортопеди (по 26), інфекціоністи та хірурги (по 22), невропатологи (20), фтизіатри (16), неонатологи та ендокринологи (по 15), дитячі неврологи (13). І лише дві медичні спеціальності, в яких пропозиція значно перевищує попит: стоматологи (159 претендентів на 25 вакансій) і ветеринари (283 здобувачі на 89 відкритих вакансій).

Як так сталося?

Аналіз ситуації

  1. Кадрова політика із забезпечення медичним персоналом на селі на фоні загальнодержавної стоїть дуже гостро. Це пов’язано із відсутністю мотивації для роботи медиків в умовах села, це зумовлено проблемами створення належних житлово-побутових умов, наявності соціальної інфраструктури, проблемами із відрядженням на підвищення рівня кваліфікації через дефіцит грошей тощо.
  2. Є певна кількість сільських закладів, які не використовують свої потужності, що призводить до неефективного використання обмежених фінансових можливостей сільських та селищних рад.
  3. Населення у містах скупчене, а на селі має місце великий радіус обслуговування (до 15 км), це знижує якість надання послуг у селах, особливо за відсутності санітарного автотранспорту.
  4. Ситуація з охороною здоров’я на селі ускладнюється віковою структурою сільських мешканців,  більшість селян досягла пенсійного віку і через спосіб життя у селі має низку хронічних захворювань, які потребують постійного медичного спостереження.
  5. Незважаючи на те, що показники забезпеченості медиками , наприклад, Харківщини перевищують середні і Україні, кадровий потенціал використовується нерівномірно: при майже повній укомплектованості у містах окремі села укомплектовані лише на 58–66%.

Що в сусідів?

Закордонний досвід

  1. Дефіцит медиків, особливо лікарів, є актуальною проблемою для практично усіх європейських країн, тим більше у селі. Основними причинами дефіциту спеціалістів у Європі є:
  • різке зниження популярності спеціальності лікаря, навчання важке і тривале,
  • трудова міграція лікарів (лікарі, які отримали спеціалізацію в країнах Євросоюзу, можуть працювати у будь-якій країні),
  1. У Польщі, Чехії, Словакії, Угорщини лікарі переважно їдуть до Австрії і Німеччини, де найвищі зарплати і одні з найкращих умов праці. Тут  теж охоче приймають і лікарів з України.
  2. В Угорщині з 2000 по 2015 роки різко знизилася кількість лікарів загальної практики. Одночасно кількість пацієнтів за цей період зросла на чверть. Так, згідно з даними Національного фонду медичного страхування, кількість лікарів загальної практики знизилася на 6,6 %. А у сільській місцевості – до 25 відсотків.
  3. У Чехії існує програма “Україна”, яка значно полегшує отримання дозволу на лікарську практику для українських спеціалістів. Річний ліміт в кілька сотень вакансій заповнюються за кілька тижнів.

Що пропонує УГП?

  • Збільшити коефіцієнт виплат за капітаційною ставкою для закладів охорони здоров’я в сільській місцевості за кожного пацієнта з 1,0 до 1,1. Оплата за пацієнтів згідно червоним списком з січня 2019 р. зменшилась вдвічі, цю економію можна використати для підтримки медзакладів у селах. Це дасть їм можливість компенсувати більші ніж у міських витрати і незначно збільшити зарплати медпрацівникам.

  • Розрахувати економічну можливість введення коефіцієнту залежно від густини населення на рівні району.
  • Збільшити ліміт підписаних декларацій для одного лікаря в закладах первинки у сільській місцевості на 50% без понижуючого коефіцієнта.

  • Автоматично нараховувати лікарям за рік роботи на повну ставку в медзакладах   у селі 10 балів безперервного професійного розвитку.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]