Генплани: змінилися часи, змінилися міста

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Суть проблеми

Змінилися часи – змінилися міста

Після розпаду Радянського Союзу, в епоху становлення ринкових відносин, мусили відбутися і зміна акцентів і концепції містобудівного управління. Почали складатися нові умови землекористування і розвитку міст; змінюються цілі, мотивації, інтереси до питань містобудівного розвитку у суспільстві, а відтак зазнають змін і перерозподілу ролі та функції кожного з учасників процесу містобудівного розвитку.

Не було реформи адміністративно-територіального устрою

Фактично всі недосконалі моменти випливають із відсутності належно проведеної реформи адміністративно-територіального устрою і реформи децентралізації. Вони вказують на необхідність проведення таких реформ. Об’єктивно без проведення цих реформ важко створити систему ефективного просторового планування територій і населених пунктів.

Законодавча база у сфері територіального планування, містобудівної діяльності потребує подальшого удосконалення.

Закон є, але недосконалий

З початку 2010-их років реформа адміністративно-територіального устрою і децентралізації не розпочалася, а вирішення проблем просторового розвитку та планування на державному рівні було вирішено реалізовувати шляхом вдосконалення законодавства та актуалізації застарілої документації із планування та забудови територій. Так, на заміну застарілому закону “Про планування і забудову територій” в 2011 році прийнято закон “Про регулювання містобудівної діяльності”, покликаний розпочати нову еру в сфері містобудування. Проте і він не став панацеєю. Негативним наслідком недотримання відповідних законодавчих і нормативних актів у сфері містобудування є відведення під забудову земельних ділянок скверів, парків, часті випадки розміщення об’єктів будівництва в межах червоних ліній, охоронних зонах об’єктів культурної спадщини. Законодавча база у сфері територіального планування, містобудівної діяльності потребує подальшого удосконалення.

Містобудування потребує системних змін

Конфлікти навколо будівництва в Україні слугують ознакою кризи моделі управління містобудівним процесом, яка є неповноцінною і як результат – конфлікти навколо проектів забудови пояснюються системними причинами, без розв’язання яких використання території України в цілому та її міст, зокрема, приречене мати хаотичний та непередбачуваний характер.

Усе будівництво може стати незаконним

Інвестор не може бути певен, що детальний план території не скасують в судовому порядку, а заплановане ним будівництво буде сумнівним для потенційних покупців і орендарів. Така ситуація не є нормальною та потребує вирішення та впорядкування, особливо в світлі збільшеної зацікавленості інвесторів до забудови населених пунктів, яка в більшості випадків більше нагадує хаотичну та безсистемну забудову, аніж добре продуманий і спланований містобудівний процес.

Об’єднаним громадам потрібно більше можливостей

У світлі реформи децентралізації місцевим громадам потрібна можливість для ОТГ розробляти плани всієї території ОТГ, а також забезпечити більшу прозорість і відкритість процедур розробки містобудівної документації.

Що відбувається?

Ключові цифри

  1. Планування територій на державному рівні здійснюється шляхом розроблення відповідно до закону Генеральної схеми планування території України, схем планування окремих частин території України, а також внесення змін до них. У 2002 році був прийнятий Закону України “Про Генеральну схему планування території України”, яким така схема була затверджена.
  2. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
    1 серпня 2018 року набрав чинності ДБН Б.1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування територій, який було затверджено
  3. Наказом Мінрегіону №344 від 27.12.2017 року і який містить нові підходи до проведення зонування територій населених пунктів.
  4. З 1 вересня 2018 року набрали чинності нові ДБН, які покликані врегулювати планування і забудову територій населених пунктів, проектування та будівництво нових вулиць і доріг, проектування, реконструкцію та створення нових закладів освіти

          ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»

          ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів»

         ДБН В.2.2-3:2018 «Будинки і споруди. Заклади освіти».

         ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» покликаний стати основоположним документом у сфері                            містобудування в Україні та замінить собою цілу низку існуючих нормативних актів в  будівництві.

5. З 12 жовтня 2018 р. вступає в дію норма, яка встановлює мінімально граничний строк у 30 днів для подання пропозицій                 громадськості. Проте такі зміни не є достатніми для покращення процедури проведення громадських слухань і суттєво не                   підвищують її ефективність
6. Підстави внесення змін до містобудівної документації з огляду на темпи розвитку суспільно-економічних відносин можуть            виникнути частіше, ніж раз на 5 років, що є мінімального граничним строком для внесення змін до генплану.

Як так сталося?

Аналіз ситуації:

  • Період 1990-2000-их років у сфері містобудування, незважаючи на закладені основи містобудування, можна охарактеризувати як хаотичний та безсистемний, як в силу недосконалості чинного на той час законодавства, так і в силу підходів влади до реалізації своїх повноважень у цій сфері. Така ситуація сприяла поширенню повномасштабної корупції у сфері містобудування, що створювала значні перешкоди для розвитку територій, а також зростання інвестицій в інвестиційні будівельні проекти.
  • У кінці 2000-их років Мінрегіон як орган, покликаний забезпечувати державну політику сталого розвитку територій, а також фахівці та експерти у сфері просторового розвитку виділяли ряд моментів, які потребували вдосконалення задля ефективного розвитку територій та населених пунктів.
    Так, була визнана необхідність вдосконалення бази законодавства. Оскільки закони та інші нормативно-правові акти приймалися упродовж сімнадцяти років за різних умов соціально-економічного розвитку, вони потребували удосконалення і взаємоузгодження. Збалансований розвиток територій неможливий без удосконалення територіальної організації влади та територіального планування, що включає Генеральну схему планування території держави, схеми планування території областей, районів, генеральні плани міст, сіл і селищ.
  • Три основні проблеми, які необхідно було вирішувати комплексно для забезпечення просторового розвитку територій:

Недосконалість адміністративно-територіального устрою і, як наслідок, значні адміністративні перепони для управління процесом ефективного використання земельних ресурсів.
Низький рівень розвитку місцевого самоврядування як дієздатного інституту публічної влади, спроможного приймати рішення під свою відповідальність.
Недосконалий механізм фінансування і неналежне фінансове забезпечення програм регіонального розвитку.

  • 4. Мінрегіонбуд запропонував ввести в обіг поняття нового типу планувальної документації – генерального плану громади, що поєднуватиме в собі норми генерального плану поселення та територіального планування району.
  • 5. В Україні планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівні.
  • 6. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.  Фактично містобудівна документація на місцевому рівні є чи не найбільш важливою як для пересічного мешканця, так і для органів місцевого самоврядування в частині її впливу на безпосередній розвиток територій та створення комфортного середовища.
  • 7. За період розбудови економіки України саме містобудівна діяльність не мала чітко виражених пріоритетів, які підтверджували б курс стратегічних реформ, обраних на державному рівні.
  • 8. Інтенсивне ущільнення житлової забудови в більшості випадків має наслідком погіршення умов проживання населення, що неминуче призводить до виникнення конфліктних ситуацій між мешканцями і власниками нерухомості та владою при вирішенні проблемних питань щодо розміщення забудови та пов’язаних із цим інфраструктурних об’єктів, благоустрою тощо.
  • 9. Ряд знакових проблем, характерних для усіх міст України:

– «Невиконання принципових рішень генерального плану містобудування при здійсненні забудови» – так звана «неповноцінність управління містобудівним процесом» (містобудування ведеться, виходячи з плану окремої земельної ділянки і не узгоджується з генеральним планом населеного пункту, як правило, це робиться за рішенням суду чи просто шляхом внесення змін до генерального плану);

– Суперечливий характер законодавства в містобудівній сфері, коли норми і правила не прописані в законі, а визначаються безліччю відомчих нормативних актів. Крім того, існує хвороблива конкуренція між містобудівною і земельною галузями (зокрема, визначення дефініцій, цільового та функціонального призначення ділянок).

– Слабка роль громадськості у містобудівному процесі, яка передбачена законодавством. Через відсутність механізмів реалізації контролю громадськості і «аморфності» громади, вплив громади незначний.

– Відсутність механізмів узгодження інтересів громади, влади й бізнесу.

– Загострення житлової кризи в країні, яка нині визнана однією з найбільш соціально значимих та призводить до погіршення містобудівної ситуації. Цим пояснюється негативне ставлення українців до будь-якого будівництва.

  • Новоприйняті у 2018 році державні будівельні норми де-факто вимагають дій з імплементації їх положень, що. в свою чергу, означає актуалізацію існуючої містобудівної документації, включно з планами зонування та детальними планами територій. Без такої актуалізації мета та принципи цих нових ДБН залишаться лише деклараціями.
  • Існує суттєва проблема в чинному містобудівному законодавстві. Вона пов’язана з відсутністю врахування цим законодавством реформи децентралізації та створення ОТГ. Адже чинні закони передбачають створення генпланів та іншої містобудівної документації лише щодо населених пунктів, а ОТГ охоплюють територію як населених пунктів, так і поза ними. Отже, ОТГ не можуть розробляти документацію із просторового планування щодо всієї своєї території, що суттєво звужує їх можливості. З метою усунення цієї проблеми існує розроблений законопроект, про який йтиметься нижче.

Що в сусідів?

Досвід інших країн

  1. Перші узгоджені дії були започатковані Радою Європи 1970 р. на конференції міністрів регіонального (просторового) планування (СЕМАТ) у місті Бонн, що являє собою інститут, що здійснює по лінії Ради Європи розробку та обговорення загальних принципів, заходів і політик просторового розвитку. Сьогодні Європейська Конференція міністрів, відповідальних за просторове/ регіональне планування (CEMAT) збирає разом представників 47 країн-членів Ради Європи. Основною метою CEMAT є формування та розповсюдження нових ідей та ініціатив з питань регіонального/просторового розвитку. За результатами проведених досліджень та перспективних наукових розробок CEMAT також ідентифікує, вивчає та порівнює конкретні проекти країн-членів Ради Європи з питань реалізації політики у галузі сталого просторового розвитку.
  2. Європейська Хартія регіонального/просторового планування (Торремолінська) містить принципи національних політик, які мають бути спрямовані на вдосконалення просторової організації Об’єднаної Європи. Хартія регіонального/просторового планування є першим керівництвом в області європейського просторового планування. З 1983 р. вона у повному вигляді включена Комітетом Міністрів Ради Європи у Рекомендації для держав-членів. В Хартії в центрі регіонального/просторового планування є «людина і її добробут». участь громадськості є складовим елементом реалізації політики просторового розвитку. Підтримка громадськості має важливе значення для управління розвитком регіонів на основі принципів сталого розвитку. Ще на початку 1983 року Хартія привернула увагу до необхідності активної участі громадськості в процесі просторового планування, що було підтверджено протягом наступних років конкретним досвідом.
  3. В Європейській Хартії облаштування території вказується на проблематичність управління сталим просторовим розвитком міських районів. Місто виступає «своєрідною моделлю суспільства, яке це місто породило. Населений пункт стає місцем територіально-просторового розміщення конкретних спільнот людей».
  4. Тепер практично всі країни Європейського Союзу розвиваються за стратегією довготермінового сталого просторового розвитку, розробленої відповідно до «Керівних принципів», які, в свою чергу, базуються на положеннях Європейської Хартії регіонального/просторового планування (Торремолінської Хартії, 1983).
  5. Лейпцизька хартія «Міста Європи на шляху сталого розвитку» для забезпечення інтегрованого розвитку міст Європи рекомендує дотримуватися десяти принципів політики інтегрованого розвитку міст, до яких відносять:
  • забезпечення територіальної цілісності шляхом більш збалансованого соціального та економічного розвитку регіонів та
  • підвищення їх конкурентоздатності;
  • стимулювання розвитку, спричиненого виконанням міських функцій, та поліпшення взаємовідносин міста і села;
  • сприяння більш збалансованій транспортній доступності;
  • розширення доступу до інформації та знань;
  • зменшення збитків, завданих навколишньому середовищу;
  • підвищення цінності і захист природних ресурсів і природної спадщини;
  • примноження культурної спадщини як фактору розвитку європейських міст;
  • розроблення енергетичних ресурсів і забезпечення енергетичної безпеки;
  • заохочення високоякісного сталого туризму;
  • обмеження впливу природних катастроф.

6. Особливо важливими для підвищення конкурентоспроможності європейських міст в рамках політики інтегрованого міського розвитку стали такі нижченаведені стратегії дій:

  • створення й утримання якісних публічних зон. Якість публічних просторів, міських культурних ландшафтів, архітектури та
  • містобудування відіграють центральну роль для конкретних умов життя мешканців міст.
  • модернізація мереж інфраструктури і підвищення їх енергоефективності. Істотний внесок у забезпечення бажаної якості
  • життя, якості навколишнього середовища роблять надійні і легкодоступні системи міського транспорту, в першу чергу, екологічного.
  • підвищення енергоефективності будівель.
  • активна політика інновації та освіти
  • зміцнення місцевої економіки і місцевої політики на ринку праці.

Що можна зробити?

Варіанти рішень:

  1. З огляду на відсутність прийнятого в остаточній редакції законопроекту № 6403, не форсувати започаткування офіційних процедур оновлення містобудівної документації в населених пунктах. Натомість  сконцентруватися на

− інформаційних меседжах щодо необхідності оновлення містобудівного законодавства, надання громадам законних повноважень розробляти плани розвитку своїх територій — для прийняття законопроекту № 6403 із завершенням процедури децентралізації;

−  досліджувати наявність генпланів і містобудівної документації в населених пунктах, строку її давності;

−    ініціювати проведення за участю влади, експертів “круглих столів” з питань необхідності оновлення містобудівної документації в конкретних населених пунктах, збирати та систематизувати пропозиції учасників таких “круглих столів”;

− відстежувати в конкретних населених пунктах проведення громадських слухань в частині розробок детальних планів територій, брати в них участь з метою відстоювання інтересів громадськості;

− ініціювати перед відповідними ОМС та їх відповідальними за містобудівну діяльність органами перенесення усієї наявної містобудівної документації в електронну форму до містобудівного кадастру та веб-ресурсу РМАР

2. Вживати весь комплекс заходів із започаткування процедури оновлення містобудівної документації конкретних населених пунктів:

− досліджувати питання наявності генпланів та іншої містобудівної документації в конкретних населених пунктах, строку її давності, за наявності — досліджувати очевидні моменти, що підлягають вдосконаленню;

− ініціювати проведення за участю зацікавлених осіб, представників органів влади та місцевого самоврядування, та залучених експертів “круглих столів” з питань необхідності оновлення містобудівної документації в конкретних населених пунктах, збирати та систематизувати пропозиції учасників таких “круглих столів”;

−  відстежувати в конкретних населених пунктах проведення громадських слухань в частині розробок детальних планів територій, по можливості висвітлювати ці процеси та брати в них участь з метою відстоювання інтересів громадськості;

−         ініціювати перед відповідними ОМС та їх відповідальними за містобудівну діяльність органами перенесення усієї наявної містобудівної документації в електронну форму до містобудівного кадастру та веб-ресурсу РМАР;

−          ініціювати перед відповідними радами прийняття рішень про започаткування процедур оновлення містобудівної документації.конкретних населених пунктів.

Що пропонує Українська Галицька Партія?

Позиція щодо генпланів територій:

Крок 1. Підтримати законопроект № 6403.

Крок 2. Досліджувати питання наявності генпланів та іншої містобудівної документації в конкретних населених пунктах, строку її давності.

Крок 3. Ініціювати проведення круглих столів за участю влади і експертів про оновлення містобудівної документації у конкретних населених пунктах, збирати і систематизувати пропозиції.

Крок 4. Ініціювати перед ОМС і відповідальними за містобудівну діяльність органами перенесення усієї наявної містобудівної документації в електронну форму до містобудівного кадастру і веб-ресурсу РМАР.

Крок 5. Ініціювати прийняття рішень про започаткування процедур оновлення містобудівної документації конкретних населених пунктів.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]