Аби що-небудь відписати…

Як Львівська міська рада відповідає на офіційні запити депутатів

Щоб відповідально виконувати свою роботу, пропонувати якісні зміни у селі чи в місті, напрацьовувати проекти ухвал для місцевих рад, їхні депутати мають володіти повною інформацією про питання, яке їх цікавить. Багатьом українцям здається, що депутатові місцевої ради легше отримати будь-яку інформацію. Зрештою, він же може написати депутатський запит або звернення, і посадовці-чиновники просто зобов’язані надати детальну відповідь. Так передбачено Законом! Але на практиці все не так просто. Наведемо для прикладу кілька львівських „історій“.

Комунальним монополістам можна все?

Депутатські запити та звернення є одним з важливих інструментів депутатської діяльності. Право депутата подавати їх закріплено ст. 13 і 21 Закону “Про статус депутатів місцевих рад”. При цьому, у ст. 21 цього Закону вказано, що депутатський запит – це підтримана радою ВИМОГА депутата місцевої ради до посадових осіб ради, її органів, підприємств, установ та організацій.

12Проте на практиці львівські чиновники, отримуючи депутатський запит із проханням вирішити якесь важливе питання, дуже часто не зважають, що це вимога депутата. І замість того, щоб вжити всіх можливих заходів для вирішення зазначеного в ньому питання, присилають просто яку-небудь відписку. Зазвичай, така відповідь є формальною, безпідставною, незаконною і навіть смішною. Так-так, просто смішною.

Не так давно депутат від Галицької Партії Юлія Гвоздович звернулася до ЛМКП “Львівводоканал” з проханням надати їй копію зведеного кошторисного розрахунку та копії актів виконаних робіт щодо реконструкції каналізаційного колектора на вул. Польовій. (Про те, що доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами не може бути обмежений, йдеться у Ст. 5 ЗУ “Про доступ до публічної інформації”).

Однак “Львівводаканал” відмовився надати депутатові таку інформацію. А послався на те, що це комунальне підприємство є монополістом у місті, тому, начебто, зобов’язане надавати інформацію лише про умови надання своїх послуг та ціни на них.

Така відповідь абсурдна, бо виходить, що розказати „як і за скільки ми це зробимо“ у „Львівводоканалі“ можуть, а пояснювати „у скільки які роботи обійшлися насправді і що саме зроблено“ – вже ніхто не збирається?

Чому управління „охорони“, якщо воно ніяк не боронить?

Ще одну формальну відписку отримав депутат від УГП – Тарас Чолій. Він звернувся до Львівської міської ради з проханням повідомити, які заходи вона здійснила щодо незаконного руйнування історичного будинку по вул. Чайковського, 31.

13100993_1047196252019971_2049680393_nУ своїй відповіді управління охорони історичного середовища ЛМР стверджує, що воно не вправі здійснювати архітектурно-будівельний контроль. Такі функції, пишуть чиновники, покладені на інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю.

Але ж, відповідно до п.2.2.4 „Положення про управління“, одним із основних його завдань є “здійснення на території м. Львова контролю за виконанням ЗУ «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини всіма державними органами,13062124_975155242598752_2044812934360517471_n установами, організаціями і підприємствами, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, а також посадовими особами та громадянами“.

Однак виявляється, управління охорони історичного середовища ЛМР у цій ситуації спромоглося лише на те, щоб надати пояснення правоохоронним органам щодо підробленого листа управління, на підставі якого забудовник отримав дозвільні документи на початок так званої реконструкції. Та й ці пояснення, до речі, були надані в межах розслідування кримінального провадження, відкритого за заявою депутата Тараса Чолія.

Львів відкритий для… Кремля?

Варто згадати і про відповідь на депутатський запит Тараса Чолія щодо виконання у Львові Закону “Про декомунізацію”. Її надала депутатові керуючий справами виконкому Львівської міської ради.

Як відомо, 9 квітня 2015 року Верховна Рада прийняла Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Відповідно до нього, органи місцевого самоврядування по всій Україні впродовж шести місяців повинні були прийняти рішення про демонтаж комуністичної символіки.13936576_1039596489487960_261468380_n А якщо вони цього не зробили, то протягом наступних трьох місяців про ліквідацію комуністичної символіки має розпорядитися міський голова.

Депутат вимагав від ЛМР виконати норми Закону та демонтувати комуністичну символіку у Львові. Його вимогу підтримали колеги під час одного із пленарних засідань. Але в міській раді відповіли, що вони вже це зробили, демонтувавши кілька меморіальних таблиць та перейменувавши кілька вулиць. Проте Монумент Слави на вул. Стрийській, півтораметрову зірку з зображенням Кремля і написом “СССР” міська влада чомусь не побачила. А саме вони, на думку багатьох львів’ян, символізують встановлення, зокрема у Львові, радянської окупаційної влади. А це – виселення у Сибір тисяч галицьких родин, масові ув’язнення і розстріли…

У відповідь на таку зухвалість міської влади, депутат подав повторний запит із вимогою все-таки дотриматися вимог Закону і демонтувати комуністичну символіку у Львові. Після другого запиту справа просунулася. Але не дуже далеко: у місті демонтували лише прапори союзних республік на стадіоні СКА, а Монумент Слави і велику радянську зірку на ньому міська влада надалі не бачить.

Далі буде…

Останні відео

Ми у Facebook

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

    [recaptcha]