ТОВАРИСТВА ДЕПОРТОВАНИХ – ЗА ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Віктор Козоглодюк, голова ГО “Суспільно-культурне товариство “Устріки”

Доля західних бойків є особливою, бо люди були переселені в не притаманні їм кліматичні умови – в степи Херсонщини, Одещини, Миколаївщини, Донеччини. Депортували їх в 1951 році, аж шість років по війні. Ніхто не очікував,що з людьми так можуть вчинити. Наше товариство вже понад 20 років своєю діяльністю утверджує історичну правду про примусове виселення українців, спільно з іншими товариствами  добивається визнання цих трагічних подій таки депортацією. Коли я з мамою вперше приїхав на її малу батьківщину в Устріки Долішні, то не міг збагнути, як можна було покинути цей мальовничий куточок в Карпатських Бескидах? На що мама засмучено відповіла: “А хто ж нас питав?” Ми повертаємось на свою вітцівщину під час Бойківської устріцької ватри та інших традиційних заходів, що тут проводяться в останні десятиліття. Розуміємо,що не можемо повернутися до рідного краю назавжди, але маємо можливість зберегти і передати нащадкам правду про  пережите, щоб трагедія ніколи більше не повторилася.

 

 

Любов Гринишин, голова Івано-Франківського обласного суспільно- культурного товариства “Надсяння”

Наше товариство працює вже понад 30 років. Протягом цього часу ми періодично зверталися до всіх вищих органів влади з наполегливим проханням надати правову оцінку насильницькому переселенню 1944-1951 рр. понад 520 000 українців. Останній раз таке звернення ми направляли в 2019 році, у 75-ту річницю депортації. Згодом був навіть проєкт закону, де йшлося про надання правової оцінки цьому злочину, відшкодування збитків, надання статусу депортованих та  соціальних пільг людям, що постраждали внаслідок депортації. Але нічого не було втілено в життя. Тим літнім людям сьогодні вже понад 75 років, і їм дуже потрібна фінансова підтримка держави – на оплату ліків, комунальних послуг. Тим паче, що пільги, надані нам в 2004 році як учасникам війни, в 2015-му були ліквідовані через російську агресію і нестачу коштів в бюджеті.

 

 

Дарія Петречко, голова правління Івано-Франківського обласного  громадського товариства «Бойківщина»  

Дуже мало залишилося свідків останньої хвилі депортації етнічних українців-бойків із території сучасної Польщі, а тоді – західних областей України в 1951 році. Лише з містечка Нижні Устріки та 35 сіл Нижньо-Устріцького, трьох сіл Стрілківського та трьох сіл Хирівського районів Дрогобиччини було вигнано понад 32 тисячі жителів.

Вдумайтеся тільки в цю цифру – тисячі понівечених доль та жертв. Тривалий час уже в незалежній Україні питання визнання нас депортованими не порушували. В 2004 році в президентському указі з нагоди 60-річчя початку депортації про неї йдеться як про «виселення етнічних українців з території Польщі». При президентові В. Ющенку вже йшлося про «примусове виселення». Нині ж цю трагічну сторінку історії документально та науково підтверджено. Маємо надію, що врешті-решт нас визнають як депортованих й історична справедливість буде відновлена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!