fbpx

Дефіцит садочків і шкіл: як змусити забудовників думати про дітей

Житлові комплекси у Львові множаться, як гриби після дощу. А ось де будуть виховуватись і вчитися дітки мешканців, ніхто не думає. ДБН радянської епохи вже не актуальні – у 90-их  спостерігався демографічний спад, тож садків і шкіл вистачало всім. Але за останні роки народжується більше дітей, тож дефіцит шкіл і садочків стає відчутний. Триповерхові ліжечка у садочках – ноу-хау останніх років у Львові.

Місця не вистачить усім. Це зрозуміли і батьки, і забудовники, і чиновники від освіти. Тому так швидко і будують, аби не дати суспільству відреагувати. Проблема з часом тільки загостриться. Бо забудовники побудують, зароблять гроші і підуть, а львів’яни залишаться наодинці зі своїми проблемами. І вже тоді місто змушене буде вирішувати проблеми з дефіцитом шкіл і садочків самотужки.

Експерти УГП уже сьогодні пропонують вирішити проблему садочків і шкіл цивілізованим шляхом, коли місто бере освітні потреби за пріоритет. Для фахівці вони пропонують 5 простих, але ефективних кроків.

Крок 1. Гроші на садочки і школи – через спеціальний фонд

Як все відбувається зараз?

Забудовник сплачує інвестиційні внески, далі вони йдуть до загального бюджету міста, а вже потім освіта отримує свою частку. Але, крім того, ці гроші йдуть на інші, не освітні, потреби. Експерти освітньої групи УГП вважають це неправильним і пропонують альтернативне рішення.

Як може бути?

У місті варто створити цільовий фонд розвитку освітньої інфраструктури. Гроші від  забудовників будуть скеровані на спеціальні рахунки, з них будуть оплачувати будівництво нових шкіл і садочків, ремонт тих, що вже є.А ще – і покривати потреби всіх освітніх закладів у місті.  

Джерелами наповнення цільового фонду розвитку освітньої інфраструктури можуть бути:

  • частка пайових (інвестиційних) внесків від забудовників;
  • доходи від оренди і продажу земельних ділянок;
  • доходи від зміни цільового призначення земельних ділянок;
  • доходи від оренди нерухомого майна.

Крок 2.  Місто вирішує, скільки садочків і де треба будувати

Як є зараз?

Забудовники будують нове житло, люди купують квартири, а місто заплющує очі і, як страус, ховає голову у пісок, аби не вирішувати питання обов’язкової освіти. До прикладу, у 2018-у при нормативній потужності мережі садочків 15,5 тис. місць у садках міста навчалося 26,1 тис. дітей (тобто на 100 місць – 165 дітей або 69% усіх дітей охоплено садочками). Для забезпечення якості дошкільної освіти для цих дітей (100 дітей на 100 місць) необхідно створити додатково 10,6 тисяч місць. Крім того, через брак місць у садочках у 2018 роцідо дошкільних навчальних закладів не зарахували 1255 дітей.  

Як може бути?

Забудовники будують нове житло, справно сплачують  пайові (інвестиційні) внески. з цих грошей поповнюється цільовий фонд розвитку власне освітньої інфраструктури, а не інших потреб міста. У кінці року – зрозумілий звіт для громадськості, аналіз потреб у садочках і школах на наступний рік. Розрахунок потреби місць має здійснюватися у відповідності до обгрунтованих у ДБН норм пішохідної доступності – для шкіл до 2 км, садочків – 0,5 км.

Крок 3. Планування, планування і ще раз планування!

Експерти освітньої групи УГП переконані, що на часі для кожного великого міста розробити збалансовану політику розвитку міської забудови і закріплення у містобудівній документації зон і конкретних місць розбудови освітньої інфраструктури. Вистачить уже хаотичної забудови і багатоповерхових ліжок у садочках!

Як є зараз?

Забудовник отримує ділянку і забудовує її на власний розсуд, може змінювати проект, як йому заманеться. У погодженому містом проекті може бути садочок, школа, а коли доходить справа до будівництва, то зненацька немає ні садочка, ні школи, ні ділянки поблизу.

Коли доходить справа до будівництва, то зненацька немає ні садочка, ні школи, ні ділянки.

Як може бути?

Місто виділяє вільні земельні ділянки під житлову забудову лише за умови наявності закріпленої для конкретної території ділянки під будівництво садочка чи школи, який обслуговуватиме новобудову чи мікрорайон. А в межах районів (кварталів) нової житлової забудови вільні земельні ділянки надають забудовнику на умовах суперфіцію. Якщо до визначеного часу забудовник не побудував садочка чи школи, то місто ініціює процес розірвання договору і повертає земельну ділянку до стану, в якому вона була до надання у користування. Ще у місті треба ініціювати створення  корпоративних (відомчих) дитячих садків, які гнучко реагують на демографічні і поселенські зміни та не перевантажують міський бюджет.

Крок 4. Є садочки? Є дозвіл на будівництво!

Забудовники не поспішають будувати школи, бо їх недостатньо змушують для цього. Експерти пропонують, щоб довідки про проект садочків і шкіл вносити до переліку обов’язкових документів для отримання містобудівних умов і обмежень. Випереджаючи закиди про надмірну бюрократизацію, експерти передбачають формат прозорого е-сервісу для видачі довідок для забудовників і публічного висвітлення співпраці забудовника з чиновником – від запиту на ділянку до здачі будинку.

Як є зараз?

Забудовник проектує, обіцяє. Незалежно від наявності місць в садках і школах поруч, місто все-таки виділяє ділянки під будівництво і затверджує містобудівні умови. Далі ще цікавіше – на етапі будівництва виникають зміни в проектах замість садків і шкіл з’являються нові черги будівництва, але міська влада  приймає і таку ситуацію.

Як може бути?

Забудовники подають документи для отримання містобудівної документації через е-сервіси. Підкилимних ігор більше не буде, щось там “занести” не вийде і не будувати садочків та шкіл – е-сервіс має автоматично генерувати довідку про освітню інфраструктуру у зоні забудови на основі:   

  • адреси земельної ділянки під будівництво;
  • інформації про цільове призначення земельної ділянки (номер документу);
  • площі житла, яке планується будувати на виділеній ділянці;
  • кількості місць, на яку планується будівництво садочків;
  • адреси забудови садочків;
  • кількості місць, на яку планується будівництво школи;
  • адреси забудови шкіл.

Експерти освітньої групи УГП пішли ще далі. Вони пропонують заручитися сучасними ІТ-сервісами для ефективного управління житловим будівництвом. Більше ніяких домовлянь! Програмне забезпечення в силі вирішити ті проблеми, де у людських стосунках виникає корупція і зловживання. Бо саме ці речі пояснюють, чому досі у Львові одних забудовників змушують платити інвестиційні внески, а інших звільняють від них. А виглядає все так. Система на основі співставлення внесеної інформації автоматично перевіряє, чи є  місця у садочках і школах на відстані, передбаченій ДБН. Якщо кількість місць відповідає нормам, то е-сервіс видає довідку. Якщо місць бракне, сервіс надає довідку про відмову або запит на зміну параметрів будівництва. Тоді забудовник робить усе, щоб житловий комплекс був так спроектований, щоб усім вистачило місць у садочках і школах.

Крок 5. Бізнес будує, держава допомагає

Держава більше нічого не будує. З цим треба змиритися. Ми живемо в умовах ринкової економіки, тому правила гри треба прийняти. Так, як було, вже не буде. Можна плакатися, а можна жити далі. Експерти за останній варіант. В усьому світі будує бізнес, і нічого поганого в цьому немає. Просто треба створити такі умови, щоб держава і бізнес стали партнерами та  спільно вирішувати соціальні питання. Виграють від цього всі.

Можна плакатися, а можна жити далі.

Як є зараз?

Забудовники не зацікавлені будувати садочки і школи. Вони будують житло, за кожен квадратний метр сплачують покупці. А хто платить за метри садочків і шкіл? Держава не бере на себе цієї функції. Чимало забудовників скаржиться на зарегульованість і громіздкі процедури при здачі приміщень для шкіл і садочків. Але пора вже працювати разом!

Як може бути?

Інвестор будуватиме садочки за умови існування певної кількості бюджетних груп, а місто буде викуповувати приміщення, побудоване під заклад освіти. Також прийнятний варіант для міста – брати приміщення, побудоване під садочок чи школу, у довгострокову оренду на основі аналізу прогнозних темпів демографічного розвитку кварталу і міста.

“Ми пропонуємо розвивати державно-приватне партнерство в освітньої інфраструктури. Метою державно-приватного партнерства є досягнення взаємовигідного консенсусу між забудовниками та владою у питаннях розбудови об’єктів освітньої інфраструктури на взаємовигідних умовах”, – пояснює координатор освітньої групи УГП Ірина Бек.

Останні відео

Ми у Facebook

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]