Енергоефективність

За опитуванням домогосподарств у рамках проекту Світового Банку, 44% респондентів не інвестують у енергоефективність через нестачу коштів. Намагання окремих власників житла самотужки вирішувати проблеми, хаотична термомодернізація часто призводить до вкладання величезних коштів без отримання необхідного ефекту. Діючі програми фінансування енергоефективності також в основному спрямовані на індивідуальні інвестиційні проекти. А через це неможливо досягнути максимального ефекту зменшення енергоспоживання.

Я економлю – у мене субсидія

Ситуація, коли приблизно половина населення отримує субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, що є нонсенсом з погляду практики розвинених держав світу, не надає мотивації до підвищення ефективності енергоспоживання.

Програми є, але несистемні

Впровадження заходів з енергоефективності в Україні відзначається недостатньою системністю. Основний акцент у фінансуванні програм енергоефективності роблять на залучення ресурсів від міжнародних фінансових і донорських організацій, а також з державного та місцевих бюджетів. Частково до вирішення проблеми підключені банки, зокрема, ЄБРР і комерційні банки. Водночас відсутність належного законодавчого забезпечення цього процесу не дозволяє надати політиці енерго­ефективності ознак системності. Ситуація ускладнюється через низький рівень мотивації мешканців багатоповерхівок і керівників бюджетних установ. Послідовної політики у сфері енергозбереження досі немає.

Шанси є! Після термомодернізації – мінус 50-70% енергоресурсів

За розрахунками експертів, термомодернізація житлового та громадського фонду в Україні має 50%-60% потенціалу скорочення витрат енергоресурсів. В масовій свідомості термомодернізація передусім асоціюється лише з утепленням фасаду багатоповерхівки. Однак справді високих показників енергоефективності можна досягнути, провівши весь комплекс заходів від утеплення до модернізації інженерних систем.

В Україні немає  спеціального законодавства у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель та співпраці бюджетних установ з енергосервісними компаніями. Немає також правового механізму стимулювання мешканців до створення ОСББ та інших юридичних осіб, зацікавлених у підвищенні енергоефективності своїх будинків, а також здатних мобілізувати фінансові, організаційні, інтелекту­альні та інші ресурси своїх членів на вирішення спільного для всіх завдання – зробити свій будинок енергоефективним з мінімальною витратою енергоресурсів на його експлуатацію

Що відбувається? Ключові цифри

  •  Україна споживає у загальному балансі більше 60–70 % імпортних енергоресурсів і є однією з найбільш енергозалежних країн Європи. І цьому сприяє не тільки їх відсутність, а й неефективне використання, що загрожує національним інтересам та національній безпеці країни.
  •   Втрати тепла у багатоповерхівках становлять близько 50%, при цьому 12 % тепла втрачається через зношеність мереж, 5 % – через застаріле обладнання котелень. Якщо при цьому не інвестувати в модернізацію внутрішньо будинкових мереж, можуть виникнути складнощі технічного характеру.
  •   На думку експертів Європейсько-українського енергетичного агентства, за допомогою тепломодернізації та капітального ремонту в будинках можна зменшити щорічне
  •  Досвід багатьох країн показує, що лише комплексна термомодернізація існуючого житлового фонду здатна кардинально вплинути на скорочення споживання енергоресурсів. За підрахунками фахівців, вона може в остаточному підсумку забезпечити економію енергоресурсів майже на 50%.
  •    Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) стверджує, що кожен долар, інвестований в енергоефективність, обернеться 4 дол. економії, причому такий проект повністю окупиться приблизно за 4 роки.
  •      За даними Міністерства регіонального розвитку на 2016 рік, потреба коштів на термомодернізацію багатоквартирних житлових будинків  в Україні становила 17 млрд. доларів, індивідуальних будинків – близько 28 млрд. доларів.
  •   В Україні до 60% обладнані засобами обліку тепла та менше ніж 5% встановили ІТП. Такі заходи потребують інвестицій у сумі ~60 млн дол для забезпечення 100% обліку та більше 1 млрд дол на встановлення ІТП.
  •   Заходи з енергоефективності у приватному будинку і ОСББ можуть коштувати від 7 до 50 тис. грн з кожного домогосподарства (у розрахунку на житлове приміщення у 50 м2), тоді як середня офіційна заробітна плата в Україні складає 8-9 тис.грн.
  •  Основні програми, за якими розподіляються кошти на енергоефективність:
  1.  “Теплі кредити”,
  2. “Енергозбереження”,
  3. IQ Energy,
  4. державне кредитування,
  5. місцеві програми, 
  6. програми комерційних банків (Мета Банк, Кредобанк, банк «Львів» тощо).
  •  В Україні діють окремі місцеві програми підвищення енергоефективності. У Рівному, Вінниці та Києві такі програми затверджені до 2019 -2020 року. Кошти за програмами спрямовуються на утеплення житлових і громадських будівель, модернізацію систем централізованого опалення, встановлення лічильників тощо.

Як так сталося? Аналіз ситуації

  •   Система енергозабезпечення багатоповерхівок і громадських установ у більшості українських міст була сформована в радянський період і не зазнавала суттєвих змін за часів незалежності.
  •   Бюджетних коштів, які виділяються на програми фінансування енергоефективності, недостатньо для покриття всього попиту. Ресурсами не володіють ані мешканці, ані державний чи місцеві бюджети.
  •   Не вирішує проблеми і реалізація проектів з термомодернізації житлових будинків і громадських установ за рахунок донорських коштів, що виділяються міжнародними фінансовими організаціями. Водночас житлово-комунальне господарство України не адаптоване до ринкових умов господарювання і сучасних викликів європейської інтеграції. Передусім це стосується відсутності реальних власників багатоквартирних будинків, спроможних ефективно представляти їх інтереси на ринку, виступаючи в особі юридичних осіб (ОСББ, керуючих компаній тощо).
  •   Не відповідає вимогам часу діюча система житлових субсидій, яка знижує рівень мотивації мешканців багатоквартирних будинків до впровадження заходів з термомодернізації. Приблизно половина населення отримує субсидії. У розвинених країнах світу кількість отримувачів субсидій – 1-2% (максимум 5%) населення.
  •      Експерти відзначають відсутність в Україні спеціального законодавства у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель та співпраці бюджетних установ з енергосервісними компаніями. Немає також правового механізму стимулювання мешканців до створення ОСББ та інших юридичних осіб, зацікавлених у підвищенні енергоефективності своїх будинків, а також здатних мобілізувати фінансові, організаційні, інтелекту­альні та інші ресурси своїх членів на вирішення спільного для всіх завдання – зробити свій будинок енергоефективним з мінімальною витратою енергоресурсів на його експлуатацію.
  •      В Україні було започатковані програми з підтримки фінансуванням проектів з енергоефективності. Однак їх бюджети досить обмежені (близько 200 млн доларів, хоча інвестиційна потреба складає близько 51 млрд доларів).
  •      Впровадження заходів з енергоефективності в Україні недостатньо системне. Основний акцент у фінансуванні програм енергоефективності робиться на залучення ресурсів від міжнародних фінансових і донорських організацій, а також з державного та місцевих бюджетів. Частково до вирішення проблеми підключені банківські установи, зокрема, ЄБРР і комерційні банки. Водночас відсутність належного законодавчого забезпечення цього процесу не дозволяє надати політиці енергоефективності ознак системності. Ситуація ускладнюється у зв’язку з низьким рівнем мотивації мешканців через нереформованість житлово-комунального господарства і керівників бюджетних установ через відсутність послідовної політики у сфері енергозбереження, що суттєво знижує потенціал реалізації політики енергоефективності в Україні.
  •      Не набуло достатньої популярності банківське кредитування заходів з енергоефективності. Це доволі перспективний інструмент фінансування проектів енергоефективності. Сьогодні творення спеціальних енергоефективних кредитних продуктів банками відбувається дуже повільно. Це зумовлено високими відсотковими ставками на ринку, які не передбачають різного виду відшкодування, а відтак не можуть конкурувати з умовами спеціальних програм з енергоефективності («теплі» кредити, IQ Energy та інші).
  •   Велика кількість законодавчих ініціатив до цього часу залишається на рівні законопроектів. Діючі нормативно-правові акти не мають цілісного характеру, часто викликають різноспрямовану дію. Передусім це стосується механізму нарахування та виплати субсидій кінцевим споживачам тепла, законодавчого забезпечення державно-приватного партнерства у сфері енергоефективності, нормативно-правових актів, які стосуються реформування житлово-комунального господарства.
  •  Ситуація ускладнюється через недоліки існуючої системи розрахунків за субсидіями. Адже чітко не визначена відповідальність за несвоєчасну та/або неповну сплату за надані послуги між споживачем та державою в особі численних органів, які беруть участь у розрахунках. Крім того, відсутній контроль за нарахованою та фактично отриманою сумою субсидії, а також відбувається фактичне спонукання існуючою системою до взаємозаліків, що негативно відбивається на проведенні розрахунків та відповідальності за правильність визначення суми платежу.
  • Ринок ЕСКО-контрактів в Україні перебуває на початковій стадії розвитку, і то переважно для приватних підприємств. Досі існують перешкоди для укладання контрактів з юридичними особами. Можливість укладати контракти з бюджетними установами та ОСББ виникла відносно недавно, з весни 2015.

Що у сусідів? Закордонний досвід

  •   У країнах ЄС немає єдиної моделі стимулювання енергоефективності, хоча політика зниження споживання енергоресурсів є загальною для ЄС, і обов’язковою для всіх його членів.
  •   Свого часу в більшості країн Центральної та Східної Європи з енергоефективністю будинків спостерігалася така ж ситуація, яка є сьогодні в Україні. Проте цю проблему було успішно розв’язано завдяки запровадженню дієвих, хоча і болісних для населення реформ – підвищили ціни на енергоносії.
  •   Різкий стрибок вартості житлово-комунальних послуг у Польщі, Чехії, Угорщині, країнах Балтії змусив мешканців невідкладно вирішувати проблему економії тепла за рахунок участі у відповідних програмах енергоефективності (в іншому разі високі тарифи непосильним тягарем лягали на сімейні бюджети). Мешканці організовувались в асоціації, аналоги українських ОСББ, чи кондомініуми, які керували будинками і виступали від їх імені на ринку (могли укладати угоди з постачальниками комунальних послуг, брати кредити, фінансувати заходи з термомодернізації будівель тощо). Завдяки цьому утеплювалися будинки, дахи і підвали багатоквартирних будинків, модернізувалися внутрішньобудинкові мережі, встановлювалися лічильники і регулятори споживання тепла, замінювалися вікна.
  •   У Польщі створення асоціацій, подібних до українських ОСББ, було примусовим. У Чехії і Словаччині це був добровільний процес. Проте в обох випадках головною метою державної політики виступала необхідність об’єднати власників квартир у юридичні особи, щоб консолідувати їх економічні інтереси у стосунках із третіми сторонами (надавачами послуг, кредиторами, державою та місцевою владою, іншими контрагентами) та подолати подрібненість ринку житлово-комунальних послуг. ОСББ, кондомініуми та інші відповідні структури зарекомендували себе в Європі як надійного позичальника. Наприклад, у Західній Європі суму кредитів, виданих усім ОСББ за останні 15 років, оцінюють приблизно у 2 млрд євро. При цьому всі кредити було сплачено.
  •   Одним з напрямів комплексної термомодернізації житлового фонду в країнах ЄС є створення фондів енергоефективності: Наприклад, у Польщі створили “Фонд термореновації”, у Прибалтійських державах – Фонди “JESSICA” (Joint European Support for Sustainable Investment in City Areas), у Чехії – “Нові зелені збереження”.

У фонди залучаються ресурси з бюджету ЄС, державних бюджетів, донорських і меценатських організацій. У ЄС фонди не працюють з окремими мешканцями, а тому для їх ефективного функціонування необхідне створення інституту юридичних осіб, які представлятимуть інтереси усіх мешканців багатоквартирних будинків (ОСББ, керуючі компанії, кондомініуми, приватні власники будинків тощо).

  1.  Майже всі країни Євросоюзу створили енергетичні агентства не тільки на національному, але й на регіональних та/або місцевих рівнях. Агентства розглядають як важливий елемент у координації виконання політики в сфері енергоефективності та підвищенні обізнаності громадськості. Агентства пропонують експертів з досвідом роботи для демонстраційних проектів, інтеграції у ринок, проведення аудитів та консультацій та наукових досліджень
  2.   У країнах ЄС основним стимулом для реалізації заходів з термомодернізації будівель і громадських установ є ринкові принципи встановлення цін на теплову енергію, консолідованість споживачів тепла на рівні окремих будинків (в особі приватних власників будинків, ОСББ, кондомініумів, керуючих компаній тощо).
  3.  Пріоритетом політики енергоефективності є здійснення комплексної термомодернізації будівель.
  4.  Фінансування заходів з термодернізації здійснюється переважно за рахунок залучення коштів з двох джерел: власних ресурсів мешканців (співмешканців) будинків, включаючи залучені ним кредити; фондів енергоефективності, які акумулюють кошти завдяки реалізації програм співфінансування з державного і місцевих бюджетів із залученням фінансових ресурсів міжнародних фінансових і донорських організацій.

Що можна зробити? Варіанти рішень

Сценарії реалізації енергоефективності для України:

1) продовження політики «латання дірок» – безсистемне впровадження ситуативних змін під гаслами енергоефективності. Більшість програм проводитимуться мляво, на вимогу міжнародних організацій або перед виборами. Гроші підуть на часткове утеплення або реконструкцію частини мереж. Буде чимало можливостей для бюджетних зловживань, політичних маніпуляцій і корупційних схем.

2) формування довгострокової політики енергоефективності на основі чіткої стратегії і плану дій з визначенням конкретних заходів за зразком і стандартами ЄС (упродовж найближчих 10-15 років)

Успішний сценарій, якщо буде чітка координація дій між органами влади та міжнародними організаціями і спадковість влади.

3)радикальні реформи за принципом «шокової терапії»

Сценарій передбачає  відмову держави від підтримки мешканців. Буде стрибок цін на вартість послуг за комуналку, примусове об’єднання мешканців у ОСББ, кооперативи. Цей варіант найбільш ефективний, але й найбільш ризиковий, може викликати протести.

4) централізація – відмова від формування ринкового середовища і повернення до централізованого адміністрування. Житловий фонд, який не у власності ОСББ, буде переданий в управління владі (місцевій або державній). Влада покриватиме витрати на енергомодернізацію, встановлювати оплату за послуги. Такий досвід управління комуналкою лише підвищує його витратність і створює додаткове навантаження на бюджети.

Що пропонує Українська Галицька Партія? Позиція щодо енергоефективності у сфері ЖКГ. План дій

Політика популізму, яка протягом усього періоду державної незалежності блокувала реформування житлово-комунального господарства України, спричинила до безвідповідального ставлення більшості населення до споживання енергоресурсів та енергомодернізації квартир і будинків і. Унаслідок цього наша держава сьогодні є однією з найбільш енерговитратних у світі. Особливої гостроти ця проблема набула в умовах військової агресії з боку Росії, яка є одним з найбільших постачальників енергоресурсів до України.

Це зумовлює необхідність відмови від практики соціального популізму при вирішенні проблеми енергозабезпеченості житлово-комунального господарства українських міст та переходу до ринкових принципів ціноутворення та розрахунків за отримані мешканцями крок енергетичні ресурси та послуги.

Крок 1. Стимулювати мешканців багатоквартирних будинків до створення ОСББ

Згідно із законодавством, виконавчий орган місцевих рад має призначити управителів на конкурсних засадах, якщо мешканці не створили ОСББ і не прийняли рішення про зміну форми управління багатоповерхівкою (створення ОСББ чи вибір керуючої компанії).

Крок 2. Замінити систему субсидування житлово-комунальних послуг (субсидії) на систему отримання матеріальної соціальної допомоги (монетизація)

Встановити чіткі критерії надання грошової допомоги, що дасть змогу значно зменшити кількість споживачів, які отримують таку допомогу. Вивільнені бюджетні кошти можна скерувати на реалізацію (співфінансування) заходів з енергомодернізації будинків і нарощування фінансового потенціалу фондів енергоефективності. При цьому держава має забезпечувати не менше третини фінансових ресурсів, необхідних для реалізації заходів з енергомодернізації житлових будинків. Такий підхід стимулюватиме більш ощадне використання ресурсів споживачами.

Крок 3. Розвиток фінансової інфраструктури енергоефективності багатоповерхівки на основі впровадження ефективних механізмів державно-приватного партнерства:

  •       нарощування фінансового потенціалу фондів енергоефективності за участі міжнародних донорських і благодійних організацій;
  •     створення дієвих мотивів для більш активного залучення банківського капіталу до кредитування проектів з енергоефективності, це дасть змогу доповнити діючі програми («теплих» кредитів, IQ Energy тощо) іншими дієвими програмами і допоможе їм стати популярними;
  •        активізація лізингових операцій з енергомодернізації багатоповерхівок за участі органів усіх влад;
  •       запровадження програм співфінансування заходів з енергозбереження у багатоповерхівках на основі об’єднання зусиль і фінансових ресурсів ОСББ, органів місцевого самоврядування, державної влади, банків і мешканців на основі державно-приватного партнерства, у тому числі концесії;
  •       розширення практики і сфери застосування ЕСКО-договорів (оновлення системи опалення, освітлення, утеплення будівель за кредитні кошти інвестора).

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]