ПТУ

Суть проблеми

Професії на вчора
Деякі із професій, за якими здійснюється підготовка кадрів у закладах професійно-технічної освіти, втратили свою актуальність з огляду на сучасний етап розвитку комп’ютерних технологій.Формування замовлення на підготовку фахівців без врахування потреб ринку праці (як наслідок – відтерміноване безробіття, низький рівень кваліфікації випускників).

Замовлення формується незрозуміло
Важливо зрозуміти, скільки робітничих кадрів потрібно, хто повинен формувати замовлення на їх підготовку, і за якими професіями і рівнями кваліфікації здійснювати підготовку робітничих кадрів на регіональному та державному рівнях.

Бурильника потребує одна область, а вчить – інша.
Навчальний заклад обслуговує всю країну, при цьому за умов децентралізації фінансувати навчання у ньому з власних доходів має лише одна область, в якій розташований заклад. Місцева влада може бути не зацікавлена витрачатися на підготовку кадрів, які потім працюватимуть деінде і не приноситимуть кошти у місцевий бюджет.

Соціальне гетто
Непрестижність закладів і фактично «соціальне гетто» – ніхто не хоче йти вчитися у непопулярні заклади, де вчать непопулярних професій. Наслідок – розшарування суспільства, нераціональні витрати на вищу освіту – перукарі після вишу.

Що відбувається?

Ключові цифри

  1. У 2016 р. Кабмін визначив перелік стратегічних (загальнодержавного значення) професій, фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету.
  2. Загалом у перелік додано 25 професій. Сюди увійшли гостродефіцитні професії, за якими підготовку проводить обмежена кількість закладів.
  3. Зі спеціальності виноградар навчається лише 44 учні на 1, 2 та 3 курсах, хоча вакансій з цієї спеціальності аж 1622. Зі спеціальності верстатник деревообробних верстатів навчається 1426 учнів, а потреба становить 2600.
  4. Список професій загальнодержавного значення буде затверджуватися щорічно, починаючи з 2017 року.
  5. За даними Євростату, у 2013 році майже половина усіх учнів другого етапу середньої освіти у 28 країнах ЄС навчалася за професійно-освітніми програмами. А у випадку Чеської Республіки, Хорватії, Австрії та Фінляндії ця частка становила 70% та вище.

Як так сталося?

Аналіз ситуації:

  • Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у коледжах і училищах потребує перегляду. Він досі містить професії, що не вимагають спеціальної освіти: кастелянка, стропальник, дояр та оператор машинного доїння, чабан тощо. Оновлення потребує Класифікатор професій, приведення його у відповідність до міжнародної класифікації ISCO 08.
  • Особливо актуальним є питання підготовки мобільних і конкурентоспроможних фахівців. Сучасні професії поєднують у собі дві і більше монопрофесій. Як приклад – опоряджувальник будівельний об’єднує професії лицювальника, плиточника, маляра і штукатура.
  • Професія мехатроніка нині є інноваційною. Мехатронік виконує монтаж, ремонт, налагодження, регулювання, діагностику та випробування мехатронних систем; бере участь в оптимізації ремонтних робіт і освоєнні нової продукції; досліджує характер і причини виникнення несправностей обладнання; координує і контролює роботу мехатронних систем. Сьогодні є потреба у спеціалістах-мехатроніках, яких не готує жоден заклад в Україні, хоча вона внесена до Класифікатора професій.
  • Сучасні професії залишилися поза увагою авторів документа. Перелік стратегічних професій орієнтований на потреби ринку праці сьогодні, але не враховує динаміку зміни навичок та компетентностей, які стають необхідними у найближчому майбутньому.
  • Потрібна розробка освітніх стандартів за новими спеціальностями. Наприклад, у недалекому майбутньому актуальними стануть професії: оператор робототехніки, оператор торгових автоматів, машиніст-оператор дощувальних машин та агрегатів і систем краплинного зрошення, соціальний працівник з адаптації людей з особливими потребами за допомогою Інтернету, агропонік, спеціаліст з альтернативної енергетики, оператор безпілотного апарату, оператор 3D-друку, тестувальник смарт-систем тощо.

Перелік стратегічних професій орієнтований на потреби ринку праці сьогодні, але не враховує динаміку зміни навичок та компетентностей, які стають необхідними у найближчому майбутньому.

  • Навчальний заклад обслуговує всю країну, при цьому за умов децентралізації фінансувати навчання у ньому з власних доходів має лише одна область, в якій розташований заклад. Місцева влада може бути не зацікавлена витрачатися на підготовку кадрів, які потім працюватимуть деінде і не приноситимуть кошти у місцевий бюджет.
  • На даному етапі важливо зрозуміти скільки робітничих кадрів потрібно, хто повинен формувати замовлення на їх підготовку, та за якими професіями і рівнями кваліфікації здійснювати підготовку робітничих кадрів на регіональному та державному рівнях.
  • Деякі із професій, за якими здійснюється підготовка кадрів у закладах професійно-технічної освіти, втратили свою актуальність з огляду на сучасний етап розвитку комп’ютерних технологій. Наприклад, здобуття професії “оператор комп’ютерного набору” не обґрунтоване, оскільки вміння та навички роботи з текстовими редакторами здобуваються учнями в рамках шкільної програми, а ринок праці не формує виняткового попиту на дану професію.
  • Відповідно до Порядку формування державного замовлення, основою формування середньострокового прогнозу потреби у кадрах є дані, надані Держстатом, Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України тощо.
  • Удосконалення потребує Класифікатор професій, Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, зокрема це введення інноваційних професій та розроблення для них освітніх стандартів, укрупнення професійних напрямів підготовки кваліфікованих працівників.
  • Необхідно розробити для усіх спеціальностей професійно-технічної освіти оновлені стандарти кваліфікацій.
  • Передача формування замовлення на регіональний рівень є позитивною, проте потребує розробки ефективного механізму впровадження.

Що в сусідів?

Досвід інших країн

  • У Фінляндії прогноз потреби в спеціалістах здійснюється на кілька років вперед. На сьогодні розроблений Прогноз потреби у спеціалістах на ринку до 2025 р.
  • Прогнозування потреб у працівниках відбувається сумарно (професійно технічна освіта + вища освіта) і грунтується на прогнозах розвитку економіки .
  • Довгострокові прогнози здійснюються за двома сценаріями: “Базовим” та “Сценарієм цільового розвитку”, який включає появу нових професій, пов’язаних з розвитком суспільства і економіки.
  • “Сценарій цільового розвитку” передбачає максимально повну зайнятість та врахування покликання особистості.
  • Зусилля з прогнозування потреб ринку здійснюються мережею інституцій в тісній співпраці:
  1. міністерства,
  2. дослідницькі інституції,
  3. місцеві органи влади,
  4. організації з забезпечення зайнятості на ринку.

Альтернативні сценарії розвитку економіки розробляються Урядовим інститутом економічних досліджень.

  • Прогнози розвитку економіки відбуваються за регіональним принципом, враховуючи регіональні особливості розвитку економіки.
  • Розподіл за галузями (спеціальностями) відбувається на 11 основних галузей, які містять загально 59 напрямів підготовки. Пропонується 305 кваліфікацій, які передбачають набуття певної компетентності. Кваліфікації уніфіковано, щоб якісно аналізувати статистичні дані за регіонами.
  • Національна комісія освіти Фінляндії розробила розрахункову модель (Модель розрахунку Мітенна) для прогнозування довгострокових потреб у праці та освіті. Проект ESF “Прогноз кількісних потреб у професійно-технічній освіті та навчанні” (1996-1999 рр.). Модель передбачає прогнозування довгострокових потреб у навчанні і підготовці спеціалістів (приблизно на 15 років) на основі потреб ринку праці шляхом обчислення змін у попиті на робочу силу, кількості людей, що вийшли з ринку праці, і попиту на нових учасників ринку праці. При розрахунках враховуються навички, які забезпечують кожен з освітніх рівнів.
  • Крім того, використовується The VATTAGE model – модель розрахунку необхідних для ринку навичок.
  • Кожен заклад розробляє навчальний план, який відповідає державному кваліфікаційному запиту (такий документ розроблено на національному рівні) і обов’язково складається спільно з місцевими підприємствами, щоб отримати фахівців, які відповідають їх потребам.
  • Фінансування закладу розраховується за принципом «гроші за дитиною».

Що можна зробити?

Варіанти рішень:

  • Перегляд та уточнення методик та механізму формування переліку професій та відповідних їм кваліфікаційних рамок підготовки, розробка моделі прогнозування компетенцій та професійних навичок.
  • Розробка методології формування замовлення на підготовку робітничих кадрів на рівні регіону.
  • Активне просування процесів публічно-приватного партнерства як основи формування ефективного регіонального замовлення, що дозволить максимально врахувати потреби регіональних ринків праці, що дасть змогу:
  1. інвестувати у розвиток профтехосвіти «сьогодні» з метою отримання економічних ефектів «завтра»;
  2. залучатись до формування реального регіонального замовлення на підготовку кваліфікованих фахівців шляхом укладення реальних (не фіктивних) тристоронніх угод з закладами професійної освіти та майбутніми учням.
  • Ініціювати систему державних заходів з детінізації економіки, що дозволить здійснювати прогнози реальних потреб ринку праці у кількісних, якісних обсягах працівників для задоволення потреб ринку праці.

Позиція щодо реформи ПТУ

Крок 1. Відкривати в училищах і коледжах нові спеціальності під патронатом ключових гравців ринку послуг (IT-компанії, промислові кластери тощо).

Крок 2. Об’єднувати заклади, які здійснюють підготовку за однотипними суміжними спеціальностями.

Крок 3. Оздоровити коледжі і училища (статутна діяльність ПТО).

Крок 4. Оптимізувати використання вивільнених приміщень і майна (якщо діяльність не пов’язана з статутною діяльністю).

Крок 5. Передати із сфери профтехосвіти у відання профільної школи навчання за обов’язковою програмою загальної середньої освіти.

Підхід до зміни формування замовлення має включати:

  1. Розробку нормативно-правової бази та забезпечення формування регіонального замовлення на необхідну кількість та професійний склад кваліфікованих робітників на рівні області (крім стратегічних).
  2. Удосконалення методики формування середньострокового прогнозу потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці та здійснювати розрахунки на регіональному рівні відповідно до стратегій розвитку регіонів.
  3. Розробку нової моделі формування замовлення, яка грунтується на реальних потребах підприємців (рекомендації в документі).
  4. Систематичне оновлення та удосконалення Класифікатору професій.
  5. Розробку для усіх спеціальностей професійно-технічної освіти оновлених стандартів кваліфікацій за участю Галузевих рад з розроблення кваліфікаційних стандартів (для кожної галузі).
  6. Налагодження ефективної системи збору інформації та проведення моніторингових досліджень для визначення потреби у робітничих кадрах в рамках формування замовлення.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

    [recaptcha]