Принцип “гроші за дитиною”

Суть проблеми

Місць більшає, але їх все одно недостатньо

Темпи збільшення кількості місць в комунальних ДНЗ та незначна частка приватних ДНЗ свідчать про неспроможність вирішення проблеми нестачі місць старими механізмами у найближчому майбутньому.

Як пощастить

Конституція гарантує всім забезпечення рівного права на здобуття дошкільної освіти. Проте у садочки потрапляють ті, кому пощастило швидше зареєструватися в онлайн-черзі. Всі решта залишаються без садочка.

Готівкові “пожертви” батьків

Дитину не взяли в садочок і батьки вирішили питання шляхом “мотивації” зарахувати саме їхню дитину – така практика поширена серед українських батьків.

Що відбувається?

Ключові цифри

У Львові у 2017 році заплановано відкрити 24 групи, це приблизно для 500 дітей при відкритій потребі 4000 (черга) і прихованій додатковій потребі 11465 (переповненість груп, 171 дитина на 100 місць).
Видатки Львова у 2017 році на дошкільну освіту становили 520,6 млн. грн. У Львові функціонувало 100 садочків комунальної власності та 8 НВК, в яких перебувало 27612 дітей і близько 4тис. дітей не змогли потрапити в садок. Тобто в середньому на 1 дитину виділяється 1372 грн. в місяць, що покриває лише 35 % видатків на утримання дитини у приватних садках.

В середньому на 1 дитину виділяється 1372 грн. в місяць, що покриває лише 35 % видатків на утримання дитини у приватних садках.

Рівне право на здобуття дошкільної освіти, закріпленого у ст. 53 Конституції України, ч. 2 ст. 6, ст. 11. закону “Про освіту” та ст. 9 Закону України “Про дошкільну освіту”.

Як так сталося?

Аналіз ситуації

1. Сьогодні доступ до дошкільної освіти в багатьох містах мають лише діти-шасливчики, батьки яких:
   встигли вчасно і успішно зареєструватись до електронної черги (за наявності такої у їхньому населеному пункті);
   вирішили питання шляхом “мотивації” зарахувати саме їхню дитину;
   оплатили навчання у приватних садочках.
2. Темпи збільшення кількості місць в комунальних ДНЗ та незначна частка приватних ДНЗ свідчать про неспроможність вирішення проблеми нестачі місць старими механізмами у найближчому майбутньому.
3. Суть механізму “гроші за дитиною” полягає в тому, щоб забезпечити рівний доступ до якісної дошкільної освіти залежно від віку, а не від кмітливості і фінансового стану батьків.
4. Фінансування дошкільної освіти необхідно здійснювати від потреби, а не за залишковим принципом. Кожна місцева рада при затвердженні суми по статті “дошкільна освіта” у бюджеті має усвідомлювати, на скільки відсотків покриває реальні витрати на якісне виховання у ДНЗ і для скількох дітей.
5. Ряд санітарних норм щодо садочків потребують додаткового вдосконалення та спрощення. Зокрема, норма щодо забезпечення кожного спального місця трьома комплектами постільної білизни. Враховуючи вимогу про заміну постільної білизни, яка здійснюється не рідше одного разу на тиждень, то два комплекти білизни було б достатньо. Подібні вимоги тягнуть за собою додаткове фінансове навантаження на власників ДНЗ.

Що в сусідів?

Досвід інших країн

У Польщі дошкільна освіта необов’язкова для дітей у віці 3-4 років (з 2014 року кожен 4-річний має гарантоване місце догляду), але обов’язкова для 5-річних. Дошкільна освіта надається у державних і приватних дитячих садках за що стягується плата, яка істотно відрізняється залежно від типу установи. Дитячі садки, фінансуються комунами, які забезпечують дошкільну освіту не менше 5 годин на день безкоштовно. Батьки платять за додаткові години і за додаткові заняття і харчування. Комуни організовують різні форми підтримки тих, хто живе у надзвичайно несприятливих умовах, наприклад, шляхом повного або часткового звільнення від плати за послуги.

У Швеції і Фінляндії не існує ніякої фінансової різниці для батьків, чи вони обирають приватні чи муніципальні дитячі садки. Приватні садки є неприбутковими. Вартість розраховується відповідно до доходу сімей. Малозабезпечені сім’ї не платять нічого, а витрати для більш заможних батьків обмежені – приблизно 140 євро на місяць. Батькам потрібно витрачати лише від одного до трьох відсотків доходу сім’ї на утримання дітей, залежно, скільки дітей вони мають.

У Норвегії і Швеції багато батьків створюють дитячі садки. Вони отримують для цього цільове фінансування, методичні матеріали. У 2005 році 14% всіх норвезьких дитячих садків були засновані батьками.У 1983 році уряд виділив державні гранти для батьківських садків.

У США всі дитячі садки є платними, але початкова школа з 5 років є безкоштовною. У дитячих садках нема харчування, їжу діти приносять з дому.

У Гонконзі визначена у ваучері сума виплачуватись за кожну дитину, яка проходить до садка. Вартість ваучера встановлюється щорічно. Якщо вартість навчання нижча від вартості ваучера на отримання субсидії на оплату протягом цього навчального року, ДНЗ має право отримати лише точний розмір затвердженої вартості навчання.

У Німеччині батьки можуть створювати і керувати власними центрами догляду за дітьми. Вони також отримують державне фінансування своїх установ. У 2010 році 4 423 з 50 849 дитячих садків, тобто 8,7%, були засновані батьками.

У Данії програма для раннього розвитку дитини фінансується з різних джерел, включаючи дві грантові дотації муніципальним органам влади; доходи, отримані через місцеві податки і батьківські внески, які можуть становити лише 30 відсотків фактичної вартості програми на одну дитину.

Що можна зробити?

Варіанти рішень

• Замінити процедуру ліцензування дитячих закладів на декларативний спосіб: замість збирати довідки, власник ДНЗ має гарантувати дотримання вимог законодавства.
• Створити єдиний реєстр дошкільних закладів комунального, приватного, релігійного, відомчого типу, які будуть мати право отримати дофінансування з бюджету за принципом “гроші за дитиною”;
• Відмінити необхідність погодження в органах місцевого самоврядування статутів закладів, навчальних планів, кадрового складу;
• Зменшити кількість контролюючих органів, які здійснюють перевірки діяльності дошкільних закладів. Якість надання послуг в даному випадку контролюватимуть батьки.
• Перейти від принципу фінансування закладу до фінансування послуги, що потребує внесення змін до актів органів місцевого самоврядування.
• Включити бюджетування дошкільної сфери в доступній та зрозумілій формі за статтями до комплексної системи е-врядування міста, таким чином споживачі послуг отримають розуміння нарахування та витрат за принципом “гроші за дитиною”.

Що пропонує Українська Галицька Партія?

Позиція щодо впровадження принципу “гроші за дитиною”:

Крок 1. Розрахувати формулу фінансування за принципом “гроші за дитиною”:

1. Визначити “споживчий кошик дошкільняти” відповідного віку (за принципом встановлення наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для розрахунку прожиткового мінімуму)
2. Визначити видатки на утримання ДНЗ, в т.ч. капітальні і поточні.
3. Визначити кількість дітей, які мають право на здобуття дошкільної освіти за кошти місцевого бюджету відповідної громади у визначеному році.

Крок 2. Розробити механізм функціонування принципу фінансування “гроші за дитиною”

Крок 3. Запровадити передумови впровадження фінансування за принципом “гроші за дитиною” на місцевому рівні в дошкільній освіті

Крок 4. Розглянути особливості розширення впровадження механізму на обласний та державний рівні.