Профорієнтація

Суть проблеми

Багато знаємо, а не стаємо фахівцями

Система профільної освіти недостатньо ефективна в сучасних умовах. Перелік предметів профільного спрямування і розподіл годин на їх вивчення в старшій школі, передбачені в типових навчальних планах, фактично призводять до їх поглибленого вивчення, а не до професійної орієнтації учнів.

Вища освіта – як перепустка у краще життя

Більшість студентів здобуває вищу освіту для кращого працевлаштування. Це знання і навички, які стануть в нагоді під час роботи, можливість отримати хорошу роботу в майбутньому.

Профорієнтація добровільно-примусово

Допомогти визначитись із вибором професії мали б курси варіативної частини навчального плану. Ніби є предмети і курси за вибором, проте вони в більшості випадків обираються не самостійно учнем, а керівництвом школи і частіше в інтересах окремих учителів з метою збільшення їх навантаження.

Що відбувається?

Ключові цифри

За результатами опитування студентів компанією GfK Ukraine у 2016 році (вибірка дослідження: 831 студент денної форми ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, похибка не перевищує 3,5% при довірчому інтервалі 95%) більшість студентів здобуває вищу освіту для кращого працевлаштування. Знання і навички, які стануть в нагоді під час роботи, можливість отримати хорошу роботу в майбутньому набрали 50% та 51% відповідей. Особистий та інтелектуальний розвиток цікавить 38% респондентів.

Особистий та інтелектуальний розвиток цікавить 38% респондентів.

  • Третина студентів відповіли, що хочуть просто отримати диплом про вищу освіту. Найменше людей йдуть здобувати вищу освіту, бо на цьому наполягали батьки (8%) і щоб переїхати в інше місто (6%).
  • Престижність вишу і переконання, що диплом забезпечить хорошу роботу, обрали майже 28% респондентів. Поради батьків чи друзів – 22,3%. Зручна відстань чи бажання вчитись разом із друзями були вирішальною для 16,9%. Впевненість у високій якості освіти в обраному виші опинилась аж на четвертому місці – 14,5%. Вищі шанси потрапити на бюджет, попри пануючі уявлення, стали причиною лише для 11%.
  • За Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти України (2011 р.) у 5-9 класах частка предметів варіативної складової – 12%.
  • За статистичними даними в 2015/2016 н. р. лише 30 % від загальної кількості учнів 10-11 класів здобувають освіту за певним профілем, що на чотири відсотки менше, ніж у 2014/2015 н. р.
  • За результатами опитування Центру науково-освітніх інновацій та моніторингу, проведеного серед учнівської молоді столиці в 2015 р., третина випускників не мають чітких планів на майбутнє, а 10% учнів 11-их класів зауважили, що їм надається багато зайвої інформації, 52% – запропонували залишити тільки ті навчальні дисципліни, що знадобляться у житті.
    У 2009 році утворено Раду з питань професійної орієнтації населення, яка є консультативно-дорадчим органом при Кабміні.

Як так сталося?

Аналіз ситуації

  1. Допомогти визначитись із вибором професії мали б курси варіативної частини навчального плану. Але хоча у навчальних планах передбачено розмаїття предметів і курсів, зокрема і за вибором, проте вони в більшості випадків обираються не самостійно і свідомо учнем, а керівництвом школи і частіше в інтересах окремих учителів з метою збільшення їхнього навантаження
  2. Система профільної освіти недостатньо ефективна в сучасних умовах.
  3. Перелік предметів профільного спрямування і розподіл годин на їх вивчення в старшій школі, передбачені в типових навчальних планах, фактично призводять до їх поглибленого вивчення, а не до професійної орієнтації учнів. Крім того, запропоновані курси за вибором виходять за межі гранично допустимого навчального навантаження
  4. Якісне профільне навчання вдасться забезпечити лише при укрупненні закладів профільної середньої освіти, коли на паралелі буде по 5-10 класів, що дозволить забезпечити максимально індивідуалізований підхід до вибору і сучасну матеріально-технічну базу.
  5. Ситуація, що склалася у сфері професійної орієнтації учнів, свідчить про нездатність вирішення питання лише формальним функціонуванням Ради з питань професійної орієнтації населення та місцевих органів влади.
    В умовах автономії школи, задекларованої у новому законі “Про освіту”, і децентралізації влади школа має стати рушієм змін у підходах до формування стратегії професійної орієнтації учнів зокрема у межах виконання своєї функції – підготовки до життя.
  6. Завданням профорієнтаційної роботи в школі є:
    ознайомити з переліком і змістом професій, а також компетентностями, які необхідні, для успішної реалізації себе у цих професіях;
    на практиці спробувати себе у різних спеціальностях;
    виявити таланти і здібності дитини та сформувати індивідуальну навчальну траєкторію;
    навчити створювати резюме, мотиваційні листи тощо і проходити співбесіди;
    мотивувати до самореалізації та цілісного розвитку особистості.

Що в сусідів?

Досвід інших країн

У США організаційна структура системи профорієнтації характеризується високим ступенем децентралізації. Державні органи – Міністерство праці, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і соціальних служб – здійснюють в основному нормотворчі функції і надають рекомендації, регулюючи фінансові питання у цій сфері на федеральному рівні. Головну ж роль у координації і працевлаштуванням молоді відіграють служби зайнятості та відділи освіти на рівні окремих штатів. Основну практичну роботу з профорієнтації серед учнів проводять штатні професійні консультанти, які працюють на умовах повної або неповної зайнятості. У більшості шкіл профконсультанти мають освіту в галузі психології та соціології чи диплом вчителя. Складовими елементами організаційної структури системи профорієнтації є державні та приватні агентства зайнятості, які надають послуги з професійного консультування, тестування та іншим формам профорієнтаційної роботи особам, які звертаються за допомогою щодо працевлаштування, надають підприємцям кандидатів на наявні вакансії, проводячи профвідбір.

У Канаді робота з учнями починається в ранньому підлітковому віці, але не замикається в стінах школи і стає більш різноманітною за формою. У школах невеликих міст та сільської місцевості структура професійних програм
змінюється з урахуванням рекомендацій регіональних комітетів з трудових ресурсів, які складаються з представників місцевої влади, навчальних закладів, підприємців, керівників найбільш великих місцевих компаній. Одне з основних завдань комітетів – вивчення поточного і перспективного попиту на робочу силу на місцях та управління у відповідності з цим процесом підготовки кадрів. Важливою для вибору майбутньої професії і підготовки до самостійного трудового життя вважається робота підлітків за наймом упродовж літніх канікул. Тимчасова робота школярів 13-14 років незалежно від достатку сім’ї була досить широко поширеною практикою і раніше.

У Великобританії основними державними органами, що здійснюють загальне керівництво профорієнтаційною роботою у Великобританії, є Міністерство освіти і науки, а також Міністерство з питань зайнятості, мають розгалужену мережу місцевих агентств, центрів і бюро. Тут завдання профорієнтації молоді цілком усвідомлюється як міжвідомча.
В Японії істотною частиною освіти в перехідних класах дванадцятирічної середньої школи (7-9-ті класи junior high school, що відповідає нашим 5-7-м класами) є професійна орієнтація, або професійне керівництво. Кожен рік в 7-9-х класах японські школярі за вибором беруть участь в різних видах робіт з 16 фіксованих областей праці. До них відносяться: рослинництво; тваринництво; рибальство; виготовлення речей. Японські школярі на заняттях у неповній середній школі тричі беруть участь у різних видах діяльності професійного характеру на вибір, в ідеалі отримуючи можливість отримати за три роки 48 професійних проб. Отриманий при цьому професійний досвід також фіксується в F-тесті.

У Німеччині наставництво перед стартом роботи є частиною загальнонаціональної програми Міносвіти. Близько 1000 наставників, які працюють на повну зайнятість, підтримують учнів середніх шкіл та спеціальних шкіл з особливими потребами щодо професійної орієнтації та початку трудового життя. Починається програма з аналізу компетенцій та потенціалу (7 клас); потім репетитори розробляють плани підтримки і заходи. З 8 класу починаються практичні профорієнтації. Завдання наставників: піклуватися про учнів, ознайомитися з соціальними і шкільними справами, індивідуальним тренінги і коучинг; пошук належного стажування, підготовка до інтерв’ю, супровід впродовж практики і першого року роботи.Що можна зробити?

Варіанти рішень: Що пропонує Українська Галицька Партія?

Позиція щодо профорієнтації

Крок 1. Програми підвищення кваліфікації вчителів доповнити модулями про професійну орієнтацію в рамках компетентнісного підходу у навчанні.

Приклад: http://www.pricalica.org/professional-orientation. Такий модуль включає курси: огляд різних підходів та моделей професійної орієнтації учнів у різних країнах; огляд онлайн ресурсів для організації профорієнтації; методика складання індивідуального портфоліо; підхід визначення професійної орієнтації, базований на розвитку компетенцій.

Крок 2. У штатних розписах шкіл передбачити посаду профконсультанта та розробити професійний стандарт профконсультанта.

Крок 3. Розробити наскрізну програму профорієнтації і втілити її елементи у програми всіх предметів і щоденне шкільне життя. Програма має складатись з таких основних напрямків: розвиток навиків управління кар’єрою та ознайомлення з професіями. Важливою складовою програми має стати робота з батьками.

Крок 4. Розробити і запровадити курс “Вибір професії”для 5-9 класів, програма якого б обов’язково включала такі теми: тенденції розвитку ринку праці, шляхи пошуку роботи, тайм-менеджмент, стратегічне планування, робота в команді, управління проектами, написання резюме, самопрезентація, індивідуальні зміни та інше.

Крок 5. Створити профорієнтаційні центри при управліннях освіти або центрах зайнятості. Завданням профорієнтації має стати налагодження комунікації між підприємтвами і школами щодо організації екскурсій на підприємства, пошуку баз для практики, волонтерства, зустрічей з відомими людьми, уроків за участі експертів-практиків, менторства і технічного супроводу профконсультантів.

Крок 6. Удосконалити класифікатор професій додавши до нього інформацію про зміст трудових функцій та вимоги до знань і навичок працівників, а також згрупувавши за суміжністю професій.

Крок 7. Активна соціальна реклама важливості всіх професій, креативності та самореалізації.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

    [recaptcha]