Суть проблеми
Багато знаємо, а не стаємо фахівцями
Система профільної освіти недостатньо ефективна в сучасних умовах. Перелік предметів профільного спрямування і розподіл годин на їх вивчення в старшій школі, передбачені в типових навчальних планах, фактично призводять до їх поглибленого вивчення, а не до професійної орієнтації учнів.
Вища освіта – як перепустка у краще життя
Більшість студентів здобуває вищу освіту для кращого працевлаштування. Це знання і навички, які стануть в нагоді під час роботи, можливість отримати хорошу роботу в майбутньому.
Профорієнтація добровільно-примусово
Допомогти визначитись із вибором професії мали б курси варіативної частини навчального плану. Ніби є предмети і курси за вибором, проте вони в більшості випадків обираються не самостійно учнем, а керівництвом школи і частіше в інтересах окремих учителів з метою збільшення їх навантаження.
Що відбувається?
Ключові цифри
За результатами опитування студентів компанією GfK Ukraine у 2016 році (вибірка дослідження: 831 студент денної форми ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, похибка не перевищує 3,5% при довірчому інтервалі 95%) більшість студентів здобуває вищу освіту для кращого працевлаштування. Знання і навички, які стануть в нагоді під час роботи, можливість отримати хорошу роботу в майбутньому набрали 50% та 51% відповідей. Особистий та інтелектуальний розвиток цікавить 38% респондентів.
Особистий та інтелектуальний розвиток цікавить 38% респондентів.
Як так сталося?
Аналіз ситуації
Що в сусідів?
Досвід інших країн
У США організаційна структура системи профорієнтації характеризується високим ступенем децентралізації. Державні органи – Міністерство праці, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і соціальних служб – здійснюють в основному нормотворчі функції і надають рекомендації, регулюючи фінансові питання у цій сфері на федеральному рівні. Головну ж роль у координації і працевлаштуванням молоді відіграють служби зайнятості та відділи освіти на рівні окремих штатів. Основну практичну роботу з профорієнтації серед учнів проводять штатні професійні консультанти, які працюють на умовах повної або неповної зайнятості. У більшості шкіл профконсультанти мають освіту в галузі психології та соціології чи диплом вчителя. Складовими елементами організаційної структури системи профорієнтації є державні та приватні агентства зайнятості, які надають послуги з професійного консультування, тестування та іншим формам профорієнтаційної роботи особам, які звертаються за допомогою щодо працевлаштування, надають підприємцям кандидатів на наявні вакансії, проводячи профвідбір.
У Канаді робота з учнями починається в ранньому підлітковому віці, але не замикається в стінах школи і стає більш різноманітною за формою. У школах невеликих міст та сільської місцевості структура професійних програм
змінюється з урахуванням рекомендацій регіональних комітетів з трудових ресурсів, які складаються з представників місцевої влади, навчальних закладів, підприємців, керівників найбільш великих місцевих компаній. Одне з основних завдань комітетів – вивчення поточного і перспективного попиту на робочу силу на місцях та управління у відповідності з цим процесом підготовки кадрів. Важливою для вибору майбутньої професії і підготовки до самостійного трудового життя вважається робота підлітків за наймом упродовж літніх канікул. Тимчасова робота школярів 13-14 років незалежно від достатку сім’ї була досить широко поширеною практикою і раніше.
У Великобританії основними державними органами, що здійснюють загальне керівництво профорієнтаційною роботою у Великобританії, є Міністерство освіти і науки, а також Міністерство з питань зайнятості, мають розгалужену мережу місцевих агентств, центрів і бюро. Тут завдання профорієнтації молоді цілком усвідомлюється як міжвідомча.
В Японії істотною частиною освіти в перехідних класах дванадцятирічної середньої школи (7-9-ті класи junior high school, що відповідає нашим 5-7-м класами) є професійна орієнтація, або професійне керівництво. Кожен рік в 7-9-х класах японські школярі за вибором беруть участь в різних видах робіт з 16 фіксованих областей праці. До них відносяться: рослинництво; тваринництво; рибальство; виготовлення речей. Японські школярі на заняттях у неповній середній школі тричі беруть участь у різних видах діяльності професійного характеру на вибір, в ідеалі отримуючи можливість отримати за три роки 48 професійних проб. Отриманий при цьому професійний досвід також фіксується в F-тесті.
У Німеччині наставництво перед стартом роботи є частиною загальнонаціональної програми Міносвіти. Близько 1000 наставників, які працюють на повну зайнятість, підтримують учнів середніх шкіл та спеціальних шкіл з особливими потребами щодо професійної орієнтації та початку трудового життя. Починається програма з аналізу компетенцій та потенціалу (7 клас); потім репетитори розробляють плани підтримки і заходи. З 8 класу починаються практичні профорієнтації. Завдання наставників: піклуватися про учнів, ознайомитися з соціальними і шкільними справами, індивідуальним тренінги і коучинг; пошук належного стажування, підготовка до інтерв’ю, супровід впродовж практики і першого року роботи.Що можна зробити?
Варіанти рішень: Що пропонує Українська Галицька Партія?
Позиція щодо профорієнтації
Крок 1. Програми підвищення кваліфікації вчителів доповнити модулями про професійну орієнтацію в рамках компетентнісного підходу у навчанні.
Приклад: http://www.pricalica.org/professional-orientation. Такий модуль включає курси: огляд різних підходів та моделей професійної орієнтації учнів у різних країнах; огляд онлайн ресурсів для організації профорієнтації; методика складання індивідуального портфоліо; підхід визначення професійної орієнтації, базований на розвитку компетенцій.
Крок 2. У штатних розписах шкіл передбачити посаду профконсультанта та розробити професійний стандарт профконсультанта.
Крок 3. Розробити наскрізну програму профорієнтації і втілити її елементи у програми всіх предметів і щоденне шкільне життя. Програма має складатись з таких основних напрямків: розвиток навиків управління кар’єрою та ознайомлення з професіями. Важливою складовою програми має стати робота з батьками.
Крок 4. Розробити і запровадити курс “Вибір професії”для 5-9 класів, програма якого б обов’язково включала такі теми: тенденції розвитку ринку праці, шляхи пошуку роботи, тайм-менеджмент, стратегічне планування, робота в команді, управління проектами, написання резюме, самопрезентація, індивідуальні зміни та інше.
Крок 5. Створити профорієнтаційні центри при управліннях освіти або центрах зайнятості. Завданням профорієнтації має стати налагодження комунікації між підприємтвами і школами щодо організації екскурсій на підприємства, пошуку баз для практики, волонтерства, зустрічей з відомими людьми, уроків за участі експертів-практиків, менторства і технічного супроводу профконсультантів.
Крок 6. Удосконалити класифікатор професій додавши до нього інформацію про зміст трудових функцій та вимоги до знань і навичок працівників, а також згрупувавши за суміжністю професій.
Крок 7. Активна соціальна реклама важливості всіх професій, креативності та самореалізації.