Лікарське самоврядування

Суть проблеми

Немає і не було

Існують лікарські товариства, існують асоціації і об’єднання лікарів за медичними спеціальностями, існує безліч “медичних” громадських організацій, існують професійні спілки медичних працівників. Але жодна з цих організацій не має юридичних прав і можливостей, передбачених для організацій лікарського самоврядування. На даний момент лікарське самоврядування в Україні відсутнє.

Добровільно-примусове членство

Однією з причин відхилення законопроектів про лікарське самоврядування є примусовість членства,  що суперечить Конституції і закону «Про громадські об’єднання», відповідно до яких ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян.

Творимо нову корупційну схему

Ще однією причиною відхилення поданих у 2018 році законопроектів є виявлені корупціогенні фактори. На даному етапі розвитку медицини в Україні і враховуючи ризики створення нових корупційних схем необхідно відмовитись від передачі організації лікарського самоврядування функцій державного контролю і впливу, зокрема, надання, зупинення і припинення права на здійснення лікарської практики, визначення потреби у лікарських кадрах, формуванні держзамовлення на освіту, участь в управлінні якістю освіти, участь у організації торгів.

Що відбувається?

Ключові цифри

  • Упродовж останніх 4 років у парламенті було зареєстровано 7 законопроектів, які передбачали створення самоврядних організацій у системі охорони здоров’я
  1.  законопроект «Про лікарське самоврядування», зареєстрований 01.10.2014 р. за № 5124, який передбачав створення Українського лікарського товариства (УЛТ), що об’єднувало б усіх лікарів.
  2. законопроект «Про фармацевтичне самоврядування», зареєстрований 09.09.2015 р. за № 3054, який передбачав створення самоврядної професійної організації, однак яке об’єднувало б лише провізорів і фармацевтів. Однак вони не виносилися на засідання Парламенту і згодом були відкликані.
  3. 28 грудня 2016 року у парламенті зареєстровано проект закону «Про лікарське самоврядування» (реєстраційний № 5617). Законопроектом передбачено створення організації лікарського самоврядування — Українського лікарського товариства (УЛТ), яке було б недержавним самоврядним інститутом, що забезпечувало професійну незалежність усіх лікарів у здійсненні лікарської практики та самостійно вирішувало питання організації і діяльності товариства. Воно створюватиметься установчим з’їздом лікарів. Організація створюється на невизначений строк і не може бути реорганізована, а ліквідація може бути здійснена лише на підставі закону, однак не уточнено, на підставі якого саме.
    24 квітня 2018 року зареєстровано проекти законів «Про професійне самоврядування медичних професій в Україні» (реєстр. № 8250-1) та«Про основи професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я» (реєстр. № 8250-2). Дані законопроекти є альтернативними по відношенню до проекту Закону України «Про лікарське самоврядування» за реєстр. № 8250. На відміну від цього проекту документа, яким пропонується визначити організаційні основи самоврядування виключно лікарів, законопроектами № 8250-1 та № 8250-2 пропонується внормувати самоврядування як медичних, так і фармацевтичних працівників.
  4. Альтернативним був також проект Закону України «Про лікарське самоврядування» (реєстраційний № 5617-1 від 13.01.2017 р.), у якому згідно результатів здійснення антикорупційної експертизи виявлено корупціогенні фактори – проект акта не відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 16 січня 2018 р., протокол № 116).
  • Згідно Висновків Комітету з питань запобігання і протидії корупції щодо відповідності законопроектів вимогам антикорупційного законодавства від 21 листопада 2018 року зазначається, що у всіх трьох проектах актів не виявлено корупціогенних факторів – проекти актів відповідають вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 21 листопада 2018 р., протокол № 127).

Як так сталося?

Аналіз ситуації:

  • Для успішного розвитку медицини в Україні необхідно передати частину повноважень на вирішення лікарською спільнотою. Для цього необхідно створити орган лікарського самоврядування в Україні, який би об’єднав усіх медиків, і перебрав на себе функції:
  1. правового захисту і представництва медичних працівників
  2. розробки методичних рекомендацій та протоколів надання меддопомоги
  3. дисциплінарну оцінку та контроль за дотриманням рекомендацій та протоколів
  4. етичну оцінку дій медичних працівників
  5. безперервну післядипломну освіту медичних працівників
  6. ліцензування асоціацій і ГО на проведення навчань, конференцій і т.п.
  7. участь у розробці законодавчих актів, що стосуються медицини
  8. участь від медичної спільноти в конкурсах на заміщення керівних посад в медустановах і департаментах.
  • Законопроект № 8250 – об’єднуються всі лікарі України, які мають право здійснювати лікарську практику
  • Законопроект № 8250-1 – об’єднуються лікарі загальної практики, сімейні лікарі, лікарі-стоматологи і фармацевти.
  • Законопроект № 8250-2 – об’єднуються особи, які здійснюють медичну та фармацевтичну діяльність і мають відповідну освіту.
  • Законопроект №8250 є наймасштабнішим за намаганнями охопити своїм регулюванням відносини, які пов’язані або виникають у процесі лікарської діяльності. Окремі зауваження виникають до організаційних пропозицій законопроекту. Так, обов’язок щодо організаційно-технічного забезпечення проведення виборчих конференцій і Установчого з’їзду лікарів покладається на національний та регіональні організаційні комітети, які формуються правлінням Всеукраїнського лікарського товариства та його представництвами в регіонах з урахуванням пропозицій Національної лікарської ради України. Безперечно, хтось має взяти на себе цю функцію, однак відповідно до ч. 2 ст. 3 законопроекту дія закону не поширюється на громадські об’єднання.
  • Відповідно до ч. 1 ст. 36 Конституції громадяни мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних й інших інтересів (за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей). На відміну від цього, згадані законопроекти передбачають обов’язкову участь у створюваних на їх підставі самоврядних організаціях з обов’язковою сплатою членських внесків (передбачених законопроектом №8250) чи професійного збору (№8250-1) або  професійного збору та добровільних внесків суб’єктів професійної діяльності»(законопроект №8250-2).
  • Усі законопроекти закладають можливість притягнення лікарів до дисциплінарної відповідальності, зокрема, ст. 32 законопроекту №8250 передбачає, що за вчинення професійного проступку до лікаря може бути застосоване одне з професійних стягнень: попередження; догана; зупинення права на здійснення лікарської практики на строк від 1 місяця до 1 року зі встановленням вимог щодо відновлення права на здійснення лікарської практики; припинення права на здійснення лікарської практики. Лікар може бути притягнутий до професійної відповідальності протягом 3 років з дня вчинення професійного проступку.
  • Більшість положень законопроекту №8250  складають приписи, які не стосуються лікарського самоврядування (наприклад: розділ ІІІ «Лікарська практика», розділ IV «Безперервний професійний розвиток лікарів», розділ VІ «Медичний арбітраж. Медіація», розділ V «Професійна відповідальність лікаря».  Решта ж питань, які пропонується ним внормувати, повною мірою вирішуються чинним законодавством.
  • Палата медичної професії України (8250-1) — це єдиний орган професійного самоврядування визначеної медичної професії в Україні, є юридичною особою публічного права і організовує свою діяльність на принципах самоврядування. Палата створюється на невизначений строк та не може бути реорганізована. Ліквідація Палати може бути здійснена лише на підставі закону.
  • Професійна палата (8250-2) – це юридична особа, що здійснює свою діяльність на принципах самоврядування. Професійні палати створюються за галузевою ознакою у сфері охорони здоров’я та здійснюють свою діяльність відповідно до цього Закону та статуту. Професійні палати об’єднують суб’єктів професійної діяльності за галузевою ознакою у сфері охорони здоров’я. Суб’єкт професійної діяльності не може входити більш, ніж до однієї професійної палати за галузевою ознакою у сфері охорони здоров’я. Представники медичних та фармацевтичної діяльності, які на момент створення відповідної професійної палати мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам вважаються такими, що мають допуск до професійної діяльності.
  • При цьому повноваження палат в обох проектах документів доволі схожі, зокрема ці самоврядні організації займатимуться представлення інтересів своїх учасників у державних та місцевих органах влади; забезпечуватимуть безперервну післядипломну освіту; братимуть участь у визначенні та затвердженні порядку розрахунку вартості медичних послуг, які надаються відповідно до державних гарантій, тощо.
  • Крім того, ці законопроекти містять положення щодо підстав, процедури притягнення до відповідальності членів самоврядних організацій. Серед можливих підстав:

порушення правил професійної етики;
розголошення лікарської таємниці або вчинення діянь, що призвели до її розголошення;
невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків та ін.

  • Законопроектами передбачається порядок утворення Українського лікарського товариства і має на меті примусове залучення до його складу всіх лікарів, які займаються професійною лікарською діяльністю, і включення їх до реєстру лікарів.
  • Законопроектом № 8250-2 передбачається встановити обов’язкове членство усіх медичних, фармацевтичних працівників в органах професійного самоврядування. Однак такий підхід суперечить Конституції та закону «Про громадські об’єднання», відповідно до яких ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян.
  • Запропонований підхід до створення такого товариства не узгоджується з рішенням Конституційного Суду. Зазначені норми законопроекту визначають надто широкі повноваження компетентних органів українського лікарського товариства, що в подальшому надасть їм можливість на власний розсуд змінювати вид і зміст управлінського рішення та створить корупційну адміністративну процедуру.
  • Щодо законопроекту 8250-1, то норми законопроекту наділяють органи професійного самоврядування широкими повноваженнями, які виходять за межі професійного самоврядування: здійснювати допуск до професійної діяльності, розробляти і визначати стандарти та нормативи, які є обов’язковими для всіх суб’єктів професійної діяльності, розробляти та затверджувати «Положення про кваліфікаційні характеристики представника медичної професії» та інше.

Що в сусідів?

Досвід інших країн

Німеччина

У Німеччині існує дві окремі структури: Палата лікарів і Палата стоматологів.  Німецьке лікарське товариство є однією з найпотужніших і найповажніших лікарських спільнот світу. Німецьке лікарське – це об’єднана асоціація 17 Земельних лікарських палат у федеральній системі, що відіграє важливу роль у розбудові професійної політики, соціальних і законодавчих процесів у сфері охорони здоров’я.

Лікарі Німеччини отримують широкі можливості обміну досвідом і знаннями з колегами із сусідніх країн та співпрацюють з міжнародними самоврядними організаціями.

Кожен лікар Німеччини є членом Товариства через обов’язкове членство в одній із Земельних палат. Останні працюють відповідно до законів федеральних земель про лікарську діяльність, тримають постійний зв’язок між собою, діляться досвідом, координують загальні дії. Обов’язкове членство в одній із лікарських палат передбачає сплату членського внеску (близько 0,6% доходу лікаря). Земельні лікарські палати стоять на сторожі професійних та політичних інтересів лікарів, реєструють їх діяльність і здійснюють нагляд за нею, забезпечуючи при цьому максимально можливі стандарти медичної етики і науки. На їх відповідальності — організація, регулювання та підтримка післядипломної професійної освіти й безперервного професійного розвитку.

Основні завдання земельних лікарських палат:

  • громадські
  • професійно-політичне представництво лікарів в інших сферах (ЗМІ, експертиза, підтримка державної служби охорони здоров’я, кооперація з міжнародними партнерами й органами охорони здоров’я)
  • соціальні (наприклад, пенсійне забезпечення лікарів).

Ключовим принципом діяльності Товариства є забезпечення якості надання медичної допомоги, тобто захист інтересів професійної групи, суспільства і пацієнтів. Це звільняє уряд й органи влади від багатьох організаційних клопотів, а товариство є компетентним партнером у забезпеченні якості медичних послуг і сфери охорони здоров’я в цілому (за допомогою самоконтролю та власної відповідальності).

Лікарі Німеччини отримують широкі можливості обміну досвідом і знаннями з колегами із сусідніх країн та співпрацюють з міжнародними самоврядними організаціями.

Чехія

В Чехії існує три медичних комори: комора лікарів, комора стоматологів, комора фармпрацівників. Вступ в комори для лікарів є обов’язковим.

Особливістю чеської комори є те, що представництво на конференцію, яка обирає керівні органи формують як регіональні комори, так і асоціації лікарів за спеціальностями.

Щоб захистити свою професійну честь, кожен член Палати просити президента оцінки. Вона також дає експертні висновки за клопотаннями, що стосуються безперервного навчання лікарів.

В Чехії існує три медичних комори: комора лікарів, комора стоматологів, комора фармпрацівників. Вступ в комори для лікарів є обов’язковим.

Завданнями комори є:  забезпечити, щоб члени палат професійно виконували свою професію відповідно до її етики та у порядку, встановленому законами та правилами палат, гарантувати експертизу своїх членів та підтвердити виконання умов для виконання медичної, стоматологічної та фармацевтичної професії відповідно до спеціальних правил, оцінювати та захищати права та професійні інтереси своїх членів, захищати професійну цілісність своїх членів,  вести список членів.

Словаччина

Відмінності в тому, що структурно формує представництво по територіальному принципу. Проте управління формується за принципом створення секцій по напрямах діяльності: Гігієнічно-епідеміологічна секція, секція клінічної біохімії, патологічна секція, секція ядерної медицини, Секція нейрохірургії, Неонатальна секція, Онкологічна секція, секція клінічної мікробіології і т.д.

Також відмінністю та важливою особливістю словацького самоврядування є добровільне членство в коморі. Членом може бути будь-який лікар, який закінчив медичний університет чи факультет. Членство в коморі виникає через запис в реєстр лікарів  за власним бажанням лікаря. При цьому в словацькій коморі виникли традиції надання пільг для своїх членів. Також членом комори можуть стати і лікарі, які не займаються лікарською практикою на території Словаччини.

Основні завдання комори: об’єднання  лікарів, які є членами комори, захист прав та інтересів членів, надання медичних, юридичних та економічних консультацій членів,посередництво, при необхідності, представництво в судах, державних органах та місцевих органах влади у питаннях, пов’язаних із здійсненням медичної практики, реєстр лікарів, розгляд скарг громадян на надання медичної допомоги в недержавних медичних установах, медична підготовка, рішення про дисциплінарні заходи, етичну оцінку лікарів, здійснення контролю за дотриманням умов, передбачених законом та співпраця з державними та місцевими органами влади в рамках спеціального регулювання.

Польща

Створена єдина централізована лікарська палата, до якої зобов’язані вступати всі лікарі, що займаються практикою в Польщі. Без погодження з палатою не може бути прийнятий жоден “медичний закон”.

Палата видає ліцензії лікарям з інших країн, проводить оцінку відповідності диплопломів. Палата може забирати ліцензії на лікарську практику.

США і Канада

Відсутня централізована або чітко організована система лікарського самоврядування, натомість існує більше 200 професійних медичних організацій, які мають різну роль та функції. Втім, лише кілька організації мають відповідний юридичний статус та повноваження. The Liaison Committee on Medical Education (LCME) та American Osteopathic Association (AOA) є визнаними Департаментом Освіти США як акредитаційні органи медичних освітніх програм для отримання ліцензій Доктора Медицини (лікаря) та Доктора Остеопатії (остеопата), відповідно. Федерація медичних рад штатів і медичні ради штатів регулюють ліцензування лікарів. Управління боротьби з наркотиками видає дозволи лікарям для виписування підконтрольних лікарських засобів. Фактично ці 4 організації, точніше – 54 (існує 50 медичних рад штатів) і є єдиними органами лікарського самоврядування, які підтримуються та визнаються на федеральному рівні. Всі інші організації забезпечують інформаційну підтримку лікарів, розробляють освітні проекти, надають певну юридичну підтримку, розробляють етичні лікарські норми.

Що можна зробити?

Варіанти рішень:

  • Невід’ємним фактором при формуванні законодавства у сфері медичного самоврядування є врахування досвіду США та Канади, який показує, що децентралізація лікарського самоврядування є теж ефективною в умовах великих країн.
  • Варто забезпечити формування демократичної, прозорої і динамічної системи обрання керівництва  організації лікарського самоврядування:
  1. вибори на керівні посади за принципом 2+2,
  2. заборона займати одночасно дві посади,
  3. зрозуміле формування з’їзду ОЛС,
  4. кандидування для усіх членів,
  5. представництво від асоціацій.
  • Необхідно врахувати досвід Чехії у залученні до формування і роботи організації лікарського самоврядування асоціацій лікарів різних професій. При цьому необхідно розробити чіткі критерії для цих асоціацій.
  • Законопроект про самоврядування повинен розроблятись за активної участі лікарського середовища, що забезпечить дотримання медичної термінології.

Що пропонує Українська Галицька Партія?

Позиція щодо лікарського самоврядування:

Крок 1. Ініціювати розроблення законопроекту про лікарське самоврядування
Крок 2. Організувати публічні обговорення з представниками асоціацій різних медичних професій.
Крок 3. Обговорити проблематику з Реанімаційним пакетом реформ і в МОЗ.
Крок 4. Ініціювати публічне обговорення з медичною спільнотою і пацієнтами
Крок 5. Подати законопроект у Верховну Раду.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]