Е-врядування

Суть проблеми

Скільки структур, стільки й баз даних

На сьогодні в Україні не існує єдиної інформаційної системи, яка б акумулювала статистичні дані загалом по галузі освіти. Різні органи виконавчої влади й державні установи (Державна служба статистики України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки України, Інститут освітньої аналітики, Державне підприємство «Інфоресурс», Український центр оцінювання якості освіти) створюють власні бази даних, кожна з яких має певні обмеження через специфіку цілей, яким вона слугує. Так, ДП «Інфоресурс» формує бази даних з вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти – про випускників загальноосвітніх навчальних закладів; введено в експлуатацію Державну інформаційну систему освіти (ДІСО), що інтегрує звітність по загальній середній освіті.  

Без бюрократії ніяк…

Розгалужена система збору статистичної інформації призводить до певних негативних наслідків: бюрократизації управління системою освіти, ускладнення ведення документообігу навчальних закладів, зниження рівня оперативності збору й обробки інформації, що нівелює її актуальність та гальмує своєчасність прийняття управлінських рішень.

Таємниця за сімома замками

Наявність великої кількості баз даних по галузі освіта дезорієнтує споживачів, створюючи ефект непрозорості і недоступності статистичної інформації.

Що відбувається?

Ключові цифри

  1. В Україні на початок 2017/2018 навчального року лише 89,4 % шкіл мали підключення до Інтернету. З наявних у школах 313257 комп’ютерів, лише 65,6 % підключені до Інтернету. В управлінсько-господарській діяльності використовується 44 285 комп’ютерів, з них 36 401 підключено до Інтернету.
  2. Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про освіту» державна політика у сфері освіти формується і реалізується на основі наукових досліджень, міжнародних зобов’язань, вітчизняного та іноземного досвіду з урахуванням прогнозів, статистичних даних та індикаторів розвитку з метою задоволення потреб людини та суспільства.

Як так сталося?

Аналіз ситуації

  1. Відповідальними за збір, подання, опрацювання та висвітлення статистичної звітності є Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, органи управління освітою обласних, Київської міської державної адміністрації та місцеві органи управління освітою (міські, районні, районні в містах). На сьогодні в Україні не існує єдиної інформаційної системи, яка б акумулювала статистичні дані загалом по галузі освіти.
  2. На рівні школи електронне врядування здійснюється за допомогою використання електронних журналів
  3. вчителі та учні зобов’язані вести звичні для них паперові журнали та щоденники. Можливість використання електронних журналів та щоденників нормативними документами поки не передбачена.
  4. Реєстрація навчальних закладів на Інтернет-платформах, що дають можливість користуватися сучасними сервісами електронних щоденників та журналів(наприклад, платформі https://e-schools.info/), має місце лише, якщо така ініціатива підтримується адміністрацією школи та батьками. На практиці та реєстрація жодним чином не полегшує роботу вчителів, а лише додає її, змушуючи переносити отримані учнями оцінки з електронного ресурсу в паперовий журнал
  5. Е-врядування може сприяти підвищенню прозорості, швидкості обміну інформацією, поширенню інформації, підвищенню ефективності управління та якості надання освітніх послуг. Е-врядування повинне сприяти доброму управлінню (good governance) і допомогти відрізнити правильне від неправильного, справедливе від несправедливого і моральне від аморального.
  6. Важливо, щоб до управління були залучені всі стейкхолдери: управлінці, директори, вчителі, батьки, діти. Але крім партнерства, в доброму управлінні є важливими відповідальність та прозорість
  7. Проблеми, які вирішуються з допомогою е-урядування:
  • Забезпечення актуальною статистичною інформацією для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.
  • Швидка комунікація.
  • Зменшення бюрократії.
  • Вивільнення часу педагогів та управлінців, а відповідно переорієнтація робочого часу на інші види діяльності (менторство, підвищення кваліфікації, розроблення онлайн курсів, тощо).
  • Доступ до публічної інформації для громадськості.
  • Моніторинг дотримання стандартів.
  • Спрощення ліцензування навчальних закладів.
  • Надання послуг для всіх учасників освітнього процесу за допомогою електронних сервісів.

Що в сусідів?

Досвід інших країн

Естонія

Більше 10 років існує система електронного врядування. Тут у кожного є ID-картка, вибори проходять онлайн, активно використовуються електронні підписи, а всі системи взаємодіють одна з одною через захищені канали зв’язку (X-road).

Естонці можуть подивитись, яка кількість вчителів якої кваліфікації у певній школі, скільки в ній учнів і як багато з них передчасно її покинули.

Дані про освіту теж відкриті. Естонці можуть подивитись, яка кількість вчителів якої кваліфікації у певній школі, скільки в ній учнів і як багато з них передчасно її покинули, як школа розпоряджається виділеними державою грошима, які підручники обирає і по якій програмі веде навчання. Усе це спростило життя Міністерству освіти. Школи отримують гроші на основі інформації, отриманій з бази, сертифікати про закінчення школи друкуються на основі оцінок і назви програми з цієї бази.

США

Урядова інформаційна система дає можливість переходу на сайти міністерств.

Великобританія.

Урядовий портал, що дає можливість отримати інформації з різних сфер життя для громадян, законодавчу інформацію, доступ до послуг. Є інформація у всіх освітніх галузях: найновіші публікації законодавства, інформація про отримання освітніх послуг,  освітні заклади та освітні можливості для різних категорій громадян. Розрахунок пільг від держави при догляді за дітьми дошкільного віку, навчання дитини у школах, студентські пільги для оплати навчання. Дуже зручний тематичний рубрикатор. Легкий та швидкий доступ до інформації.

Естонія:

Електронний уряд Естонії – взаємопов’язана мережа з сервісними можливостями для громадян в різних сферах життя. Є можливість поновлювати електронні сертифікати, дозволи, заповнювати реєстраційні анкети та заяви на отримання державних послуг, онлайн-зміна персональних даних, спілкування з представниками влади за допомогою e-mail, форуму, чату.

Франція.

Сервіс Міністерства національної освіти містить інформацію щодо національної системи освіти, політики в галузі освіти, конкуренції в освіті, моніторингу системи освіти та можливості працевлаштування.  Сервіси для батьків щодо дошкілля, середньої та професійної освіти. Сервіси для студентів. Окремо для вчителів є перехід на сервіс IProf – сервіс особистого професійного розвитку.

Фінляндія.

Урядова сторінка Міністерства освіти та культури містить актуальну інформацію щодо освітніх, культурних та релігійних питань. Зокрема щодо організацію системи освіти, фінансування, законодавство. Пропонує перехід на спеціалізовані сайти для різних типів користувачів в тому числі соціальні пільги при догляді за дитиною дошкільного віку, виплати студентам на навчання тощо.

Польща.

Існують портал Міністерства науки та вищої освіти, портал міністерства національної освіти надає інформацію щодо дошкільної, середньої, професійно-технічної освіти.

Що можна зробити?

Варіанти рішень

  1. Лобіювання виділення коштів з місцевих бюджетів на створення місцевих електронних систем управління освітою та залучення IT-кластерів виділеними для цього людиногодинами
  2. Практичні тренінги для шкіл з використання електронних сервісів.

Що пропонує Українська Галицька Партія?

Позиція щодо е-врядування в освіті

Крок 1. Модернізувати і розбудувати національну інформаційну освітню систему:

– створення єдиного центру обробки та зберігання даних в Міністерстві освіти і науки України;

-модернізація існуючих автоматизованих систем;

– створення комплексних систем захисту інформації для приміщення дислокації ЦОД та для кожної зі складових систем за рівнями освіти: загальна середня освіта (ДІСО), електронна база даних навчальних досягнень випускників, які здобули загальну середню освіту (якісні показники, УЦОЯО), професійна освіта, вища освіта, реєстри навчальних закладів за рівнями освіти.

-розробка надійного механізму взаємодії інформаційних систем: інформаційно-телекомунікаційна система Інституту освітньої аналітики «Державна інформаційна система освіти» (ДІСО); інформаційно-телекомунікаційна система ДП «Інфоресурс» «Єдина державна електронна база з питань освіти» (ЄДЕБО);

інформаційно-телекомунікаційна система зовнішнього незалежного оцінювання Українського центру оцінювання якості освіти;

– розробка відкритого порталу даних (сегмент загальної середньої освіти, ІТС ДІСО)

Крок 2. Створити державний реєстру шкіл та інших навчальних закладів, які є частиною української системи освіти.

Реєстр навчальних закладів має включати унікальний ідентифікаційний номер навчального закладу, а також усі посилання на різні реєстри навчальних закладів, які сьогодні ведуться в Україні. Таким чином, це не стане ще одним реєстром поруч з тими, що вже існують, а буде використовуватися в якості точки відліку для всіх інших реєстрів. Згодом, унікальний ідентифікаційний номер, присвоєний навчальному закладу в цьому реєстрі, має позначатися на всіх офіційних документах, які стосуються галузі освіти, від статистичних звітів до рішень про інвестиції.

Вважаємо за необхідне якнайшвидше розробити Положення про Державний реєстр суб’єктів освітньої діяльності та створити такий Реєстр.

Крок 3. Створення місцевих електронних систем управління освітою, які будуть інтегруватись з національною інформаційною системою та локальними шкільними системами

Важливими модулями місцевої електронної освітньої системи на місцях поряд зі збором статистичної  інформації, мають стати електронні черги реєстрації у заклади дошкільної освіти та заклади загальної середньої освіти.

Крок 4. Статистичну звітність, що заповнюється школами, здійснювати в  машинозчитувальному форматі (тобто в єдиному узгодженому цифровому форматі) та інтероперабельна (тобто з можливістю передавати дані до інших систем).

Крок 5. Створити єдиний портал публічної інформації, де б користувачі могли в єдиному форматі знайомитись з актуальною відкритою інформацією у розрізі окремого навчального закладу.

Крок 6. Використовувати безкоштовні електронні сервіси обміну інформацією в школах, місцевих органах управління освітою,такі як Google doc, Google форма, Google Classroom.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]