Дорого і неефективно
В Україні існують передумови або певні кроки впровадження інформаційно-комунікативних технологій у виборчий процес. Йдеться, в першу чергу, про Державний реєстр виборців – постійно оновлювану електронну базу даних, яка може використовуватися для формування виборчих списків, надання органам влади необхідної статистичної інформації, перевірки достовірності зібраних підписів на підтримку кандидатів чи політичних сил. Крім того, слід згадати спробу запровадження під час парламентських виборів 2012 році постійної відеозйомки приміщення для голосування. У результаті будь-хто з громадян міг через Інтернет спостерігати онлайн за голосуванням. Однак ця ініціатива не отримала свого подальшого втілення через проблеми реалізації, дорогу вартість і неефективність.
Ніби є, але немає
Більшість обов’язків із реалізації е-урядування в Україні покладена на Державне агентство з питань електронного урядування, проте до сьогодні, з юридичної точки зору, практично не здійснено жодних вдосконалень існуючих інструментів е-демократії, не кажучи вже про розробку нових.
Розчарування неминуче
Як зазначають експерти, після того, як кількість електронних петицій до глави держави сягнула більше 10 тисяч, сайт просто перетворився на своєрідний форум, де можна висловити думки з будь-якого приводу.
У 2017 році жодна з петицій не набрала необхідної кількості голосів. З одного боку, це може свідчити про розчарування в ефективності е-петицій, які мають формальний характер і не враховуються владою. З іншого боку, така ситуація є закономірною, адже така кількість петицій дозволяє припустити, що перелік суспільно важливих питань для українського суспільства вичерпався. Як зазначають експерти, після того, як кількість електронних петицій до глави держави сягнула більше 10 тисяч, сайт просто перетворився на своєрідний форум, де можна висловити думки з будь-якого приводу.
Ключові цифри
1. Застосування електронних петицій стало можливим після внесення змін до закону «Про звернення громадян». Крім президентського сайту надати можливість подавати петиції також повинні Верховна Рада, Кабінет міністрів і органи місцевого самоврядування. Для отримання офіційної відповіді від центральних органів влади необхідно зібрати 25 тисяч голосів підтримки протягом 3 місяців, кількість потрібних голосів на місцях визначає сама місцева рада.
2. За оцінкою ООН, Україна піднялася на 45 позицій за розвитком електронної участі громадян за останні два роки і увійшла у топ-35 країн світу за цим показником.
3. В Україні електронними інструментами користуються 5–6 млн. громадян, прогнозують, що до 2020 р. користувачів буде у 3 рази більше.
4. Загалом за 3 роки після запровадження цього інструменту е-демократії українці скерували близько 30 000 електронних петицій до глави держави, понад 900 – до парламенту і близько 650. Активно інструмент електронних петицій застосовувався і на рівні органів місцевого самоврядування, які отримали на сьогодні близько 15 000 електронних звернень від громадян.
5. Більш ніж 250 міст і регіонів запровадили цей механізм, якими користуються понад мільйон громадян. На думку фахівців, найефективніше електронні петиції показала себе на місцевому рівні.
6. За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), яке проводилось у першому кварталі 2015 року, було з’ясовано такі проблеми:
• наявність низького інтересу користувачів мережі Інтернет (21%) до електронної взаємодії із владою;
• брак компетенції у сфері електронного урядування та електронної демократії. Тільки 14% респондентів розуміють зміст поняття «електронне урядування». 79% респондентів ніколи не чули терміну «електронна демократія»;
• низькі показники електронної взаємодії між урядом та громадянами. Тільки 19% респондентів використовують інформаційно-комунікативні технології для взаємодії із урядом (серед користувачів мережі Інтернет тільки 33% віддають переваги електронній взаємодії з владою).
7. Серед осіб з вищою освітою користуються мережею Інтернет 85%, серед осіб з неповною середньою освітою – 20% , серед осіб з середньою освітою – 33%.
Аналіз ситуації:
2. У схваленій урядом України 17 січня 2018 р. Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки зазначається, що одним з найбільш перспективних в умовах України напрямів розвитку є електронне голосування. На думку авторів документу, електронне голосування є найпростішою формою е-демократії, однак його реалізація містить велику кількість політичних і організаційних викликів.
Законодавці, обґрунтовуючи доцільність впровадження е-голосування, наголошують на таких аргументах:
3. Позитивний крок на шляху утвердження е-уряду і е-урядування – створення 4 червня 2014 р. Державного агентства з питань електронного урядування. Агентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується урядом і який реалізує державну політику у сферах інформатизації, е-урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.
Основні завдання агентства:
1) реалізація державної політики у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства;
2) внесення на розгляд уряду України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері електронного урядування.
Основні напрями діяльності агентства:
3. З 2015 р. в Україні функціонує програма «Електронне врядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), яка фінансується Швейцарією і виконується Фондом Східна Європа та Фондом InnovaBridge. Цільовими регіонами програми є Вінницька, Волинська, Дніпропетровська та Одеська обл., а період реалізації програми – 2015-2019 рр.. Програма спрямована на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що допомагатимуть вдосконалити якість врядування, покращать взаємодію влади та громадян та сприятимуть соціальним інноваціям в Україні.
5. Про ефективність електронних петицій в Україні свідчать і певні успішні приклади вирішення проблем в результаті використання цього інструменту електронної демократії. Зокрема, у Дніпрі виділили понад 10 млн. грн. на ремонт басейну, у Львові розпочали створення ландшафтного заказника, а в Києві запровадили нічні маршрути громадського транспорту. Також завдяки популярній електронній петиції про скасування розмитнення та акцизного збору на імпорт автомобілів парламент ухвалив закон про часткове зниження акцизу на вживані авто з ЄС. Крім того, за допомогою електронних петицій була спрощена процедура надання громадянства іноземцям, які захищають Україну в зоні бойових дій, а також врегульовано законодавчий статус коледжів та технікумів.
Експерти вважають, що в електронних петицій великий потенціал у налагодженні діалогу між владою і громадянами
6. Одним із головних здобутків, якого вдалося досягти в регіонах, – це те, що органи місцевого самоврядування почали залучати до розгляду петицій їхніх авторів. Це дозволяє їм обговорити з владою гострі проблеми, які непокоять мешканців громади, та долучитися до вирішення нагальних питань. Експерти вважають, що в електронних петицій великий потенціал у налагодженні діалогу між владою і громадянами, однак для цього необхідно, щоб обидві сторони були готові до пошуку конструктивних рішень та спільної роботи.
7. Перешкоди і проблеми на шляху ефективного використання інформаційно-комунікативних технологій у державному управлінні:
Досвід інших країн
Типи країн за критерієм їх розуміння електронного голосування:
2. У доповідях Європейської комісії за Демократію через Право (Венеціанська Комісія) (European Commission for Democracy through Law – Venice Commission), присвячених проблемам відповідності віддаленого голосування стандартам Ради Європи., містяться рекомендації:
електронне голосування може використовуватися лише за умови, що система є безпечною/захищеною і надійною;
система електронного голосування повинна бути прозорою, тобто надавати можливість перевірки щодо її функціонування;
виборці повинні мати нагоду одержати підтвердження свого вибору і виправити його у разі допущення помилки;
для полегшення перерахунку голосів у разі конфліктної ситуації може передбачатися процедура роздрукування голосів.
Переваги застосування електронного голосування (е-голосування) у виборчому процесі:
– швидкий підрахунок голосів та точніші результати;
– зручний спосіб голосування,
– підвищена участь у виборах при використанні інтернет-голосування;
– запобігання шахрайству на виборчих дільницях;
– зменшення можливостей для тиску на виборців під час волевиявлення;
– суттєве зростання рівня залученості та довіри громадян до виборів (насамперед молоді).
Недоліки застосування електронного голосування у виборчому процесі :
– обмежена відкритість та розуміння системи для неекспертів;
– брак узгоджених стандартів для систем е-голосування;
– порушення таємності голосування у системах, які здійснюють ідентифікацію виборця;
– ризик маніпуляцій інсайдерів із привілейованим доступом до системи чи зовнішніх хакерів;
– збільшення коштів на придбання та обслуговування систем е-голосування;
– збільшення вимог до захисту системи під час та між виборами;
– обмежені можливості перерахунку голосів;
– брак публічної довіри до е-голосування;
– відсутність можливості отримати докази про правопорушення у випадку підозри у фальсифікації та, відповідно, ефективно оскаржити правопорушення;
– недоступність Інтернету для значної частини населення;
– відсутність чи низький рівень комп’ютерної грамотності певних категорій громадян;
– збільшення «цифрового розриву» суспільства.
3. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи електронну петицію визначають як доставлену в електронний спосіб рекомендацію, або зауваження до демократичного інституту. Цей інструмент взаємодії суспільства та влади на сьогоднішній день використовують вже більше 75 держав світу, серед яких, і Україна.Що можна зробити?
1. Виступати проти подальшого впровадження електронної демократії і її інструментів в Україні.
Аргументи “за”:
рівень розвитку інформаційного простору та інформаційного суспільства в Україні не дають змоги ефективно втілювати електронну демократію на практиці;
рівень активності, свідомості та комп’ютерної грамотності українських громадян є занадто низьким та не відповідає необхідним умовам для ефективного функціонування електронної демократії та її інструментів;
в Україні відсутній надійний захист та можливість забезпечення інформаційної безпеки, які є важливою умовою нейтралізації численних загроз та ефективності втілення електронної демократії;
в умовах гібридної війни Росії електронна демократія та її складові можуть стати дієвими інструментами в руках агресора для дестабілізації та дискредитації нашої держави.
Аргументи “проти”:
звинувачення у консерватизмі і небажанні йти в ногу з часом;
відсутність прогресу ефективності державного управління, державних послуг в прозорості влади;
збереження і поглиблення корупції;
негативний вплив на міжнародний імідж України.
2. Повномасштабна інтенсивна підтримка розвитку е-демократії, намагання максимально втілювати її інструменти у всі сфери суспільства.
Аргументи “за”:
Аргументи “проти”:
Позиція щодо впровадження е-демократії:
Комплексний і зважений підхід до електронної демократії, поступове та поетапне впровадження її інструментів в Україні.
Крок 1. Внести законодавчі зміни, які передбачають приведення законодавства у відповідність до міжнародних демократичних стандартів.
Крок 2. Розвивати інформаційно-комунікативні технології і незалежні медіа.
Крок 3. Збільшувати рівень доступності інформаційних систем і технологій.
Крок 4. Підвищувати рівень політичної свідомості і культури громадян, комп’ютерної грамотності.
Крок 5. Популяризувати ідеї електронної демократії, детально роз’яснювати суть, особливості і переваги для людей і держави.
Крок 6. Тестувати інформаційні системи і програмне забезпечення для інструментів електронної демократії.
Крок 7. Поступово впроваджувати інструменти е-демократії з подальшим розширенням як територіальних масштабів їхнього застосування, так і кількісних параметрів самих інструментів.
Крок 8. Забезпечити інформаційну безпеку і нейтралізацію загроз інформаційній сфері розвитку суспільства.
Аргументи “за”:
Такий підхід зумовлює необхідність УГП відстоювати такі ідеї електронної демократії: