Інформація є, але не вся
Органи влади на різних рівнях публікують ту інформацію, яку вважають за потрібне. Вибірковість рішень та інформації, які публікуються органами влади, має місце до сьогодні.
Зроблено абияк
На всіх рівнях рішення публікуються з недотриманням регламентів та положень щодо оприлюднення рішень і в неналежному формату інформації.
Механізм відповідальності за порушення у сфері доступу до інформації та оприлюднення рішень до сьогодні не прописаний чітко і конкретно.
“Відписки” процвітають
В Україні досі практикуються ненадання відповідей, або неправомірна відмова в наданні інформації на звернення/запити, отримання відповідей не в повній формі (“відписки”, формальні відповіді на звернення/запити), недотримання термінів для відповідей на звернення/запити.
Під грифом “таємно”
Якщо інформацію не хочуть повідомляти, їй надають секретний гриф. Неправомірне застосування грифів обмеження доступу до інформації.
А покарання нема!
Механізм відповідальності за порушення у сфері доступу до інформації та оприлюднення рішень до сьогодні не прописаний чітко і конкретно.
Одна і та сама інформація
Значне дублювання інформації зустрічається на різних веб-порталах.
Ключові цифри
Аналіз ситуації:
Досвід інших країн
Публічна інформація
Органи, які стежать за дотриманням усіх прав з доступу до публічної інформації
У Болгарії діє громадська організація „Програма Доступу до публічної інформації”, яка здійснює моніторинг за виконанням норм цього Закону.
В Естонії основну роль відіграє Інспекція з питань захисту даних, яка може порушувати наглядове провадження на підставі скарги або з власної ініціативи. Інспекція повідомляє про результати нагляду особу, яка подає скаргу, власника інформації та установу або орган вищого від власника інформації рівня.
У Чехії є норма про щорічний обов’язковий звіт, який має бути оприлюднений до 1 березня поточного року кожним органом влади чи місцевого самоврядування. У звіті подається інформація про кількість поданих запитів щодо публічної інформації, кількість рішень про відмову у запиті, кількість поданих апеляцій.
У Польщі у Конституції кожному надано право отримувати інформацію про стан і охорону навколишнього середовища. Велику цінність у процесі розвитку, становлення та функціонування права на інформацію в Польщі має Всепольська Рада з телебачення і радіомовлення. Іншими дійсно реальними захисниками прав і свобод на сьогодні є Спеціальний уповноважений з прав людини (ст. 208) та Конституційний Трибунал, який розглянув декілька справ, що стосувалися права на інформацію.
Варіанти рішень:
Загальні рекомендації з підвищення інформаційної відкритості:
• пришвидшення е-урядування (уніфікація електронного документообігу, децентралізації е-послуг, оцифрування та створення реєстрів і архівів, відкритість та доступність державних реєстрів, сумісність усіх реєстрів та баз даних, єдина е-ідентифікація через державний сервісний портал та ID-картку, посилення інструментів особистого онлайн-кабінету, картки мешканця, е-виборів);
• надання послуг у режимі 24/7 (програма Government On Line);
• створення можливостей для е-листування з держслужбовцями, реалізації проекту із запровадження «культури прозорості», а саме програми «OPEN» – системи контролю за розглядом заяв чиновниками міста;
• створення єдиної онлайн-платформи або веб-порталу «Help», який надає всебічну інформацію (документи, розміри держмита за послуги, строки подання документів, онлайн-форми та шаблони тощо);
• створення інформаційно-аналітичних платформ (“Е-житло”),
• закріплення законодавчих зобов’язань для держапарату створювати повноцінні записи; встановлення відповідальності чиновників за невиконання зобов’язань;
• скорочення підстав для ненадання інформації, встановлення паритету законодавства щодо доступу до інформації та законодавства з безпеки та антитерористичної діяльності;
• розроблення реєстру публічної інформації і інформації з обмеженим доступом (з чітким обґрунтуванням причин), ведення та регулярне оновлення реєстрів;
• посилення контролю за доступом до інформації, його інституційне оформлення (впровадження посади Інформаційного комісара, наділення його реальними повноваженнями);
• заснування у кожному державному органі посади координатора з питань доступу до інформації, його захист з боку держави;
• скасування судового збору за доступ та аванс за відкриття виконавчого провадження у сфері доступу про інформацію;
• продовження роботи над змінами законодавства у сфері доступу до публічної інформації, яке має покривати усі аспекти урядових відносин, включаючи усі вхідні або вихідні файли), доступ до контрактів найвищого керівництва і доступ до урядових записів – не лише публічних, але й тих, що відкривають операції уряду;
• прийняття низки законопроектів у сфері доступу до публічної інформації – 2913, 2043а, 2171, 2172 і 8139 .
• публікування на окремому сайті запитів щодо розкриття державної інформації – WhatDoTheyKnow.
• створення рейтингів органів місцевого самоврядування, окремих структурних підрозділів державних компаній з метою оцінки, наскільки їх діяльність відповідає принципам прозорості та відкритості; оприлюднення річних звітів про дотримання закону про доступ до інформації;
• перманентні опитування користувачів (експерти, журналісти, громадські активісти);
• відстеження та поширення інформації про випадки, коли відстоювання права на доступ до інформації змінило ситуацію громадянина на краще (т.зв. «success stories»);
• проведення навчальних заходів для юристів;
• надання допомоги при складанні інформаційних запитів, особливо людям з особливими потребами;
• забезпечення публічності функціонування місцевих рад, голів і виконкомів (оприлюднення рішень сесій, порядку денного, результатів голосування, кадрових призначень, фінансових питань про преміювання і надбавки, затвердження бюджету та його виконання, фінансування проектів тощо);
• оприлюднення інформації про перелік та ставки місцевих податків і зборів, отримані від них надходження;
• забезпечення вільного доступу до інформації про зарплати чиновників.
• забезпечення доступності персональних сторінок усіх членів парламенту з їхніми контактними даними, посилання на сторінки у соцмережах;
• оприлюднення інформації про житлову політику (способи та критерії розподілу житла, повідомлення про засідання та протоколи засідань громадської комісії з житлових питань, відстеження черги онлайн, системи е-реєстрації заяв на житло; відомості про житлові приміщення, способи, критерії та результати розподілу житла, результати продажу та оренди житла та ін.);
• оприлюднення питань кадрової політики (результатів конкурсних відборів, комерційних зв’язків обраних посадовців, їх освіта і стаж);
• оприлюднення деталізованої інформації про всі здійснені комунальними органами, установами та підприємствами закупівлі;
• забезпечення якісного опрацювання, описування, упорядкування, виявлення та збереження цінних історичних джерел та архівів; єдність центральних та регіональних архівів.
Позиція щодо впровадження е-демократії:
Крок 1. Ініціювати внесення змін до актів місцевого рівня, зокрема, Регламенту ЛМР (приведення його у відповідність до Статуту), Положень ЛМР / ЛОДА, Ухвал ЛМР, Розпоряджень ЛМР / ЛОДА, та підтримка законодавчих змін (законопроекти 2913, 2043а, 2171, 2172).
Крок 2. Підтримати втілення наявних експертних рекомендацій для міст від Transparency International Ukraine та Міжнародного центру перспективних досліджень.
Крок 3. Вдосконалити стратегічних документів Львова, зокрема, Open Data Road Map Lviv 2017-18 та Програму цифрового перетворення Львова на 2016-2020 роки.
Крок 4. Інституційно вдосконалити систему відкритості та прозорості, а саме КП та органів у цій сфері як на місцевому, так і органів на загальнодержавному рівні.
Крок 5. Технічно вдосконалити ресурси, сервіси та інструменти, сприяти створенню нових технічних проектів і сервісів у сфері е-урядування.