Автономія у школі

Суть проблеми

Гроші рухаються “згори”

Відсутність фінансової автономії у школах зробила їх заручниками розпорядників коштів, склалася ситуація, коли директор, відповідаючи за забезпечення закладу освіти, не мав права впливати на розподіл статей витрат. Розподіл коштів “зверху” лише призводив до їх неефективного використання. Це сприяло появі низки додаткових проблем: недостатнє матеріально-технічне забезпечення шкіл; збір “благодійних внесків” (які ніде не обліковувалися) на поточні потреби з батьків, відсутність у керівників базових знань щодо фінансового менеджменту тощо.

Забагато важелів у центру

Централізоване управління освітою перетворило їх на інстанцію, яка керує всіма сферами життєдіяльності закладів освіти (призначення керівника, розподіл фінансів, формування штату працівників, контроль успішності учнів тощо). Централізованість системи управління закладами освіти, поруч із зловживанням зі сторони органів управління освітою усіх рівнів, породила одночасну неспроможність вирішити елементарні проблеми шкіл на місцях. Директори сприймають патерналіське ставлення до своєї діяльності на посаді керівника зі сторони органів управління освітою як належне, хоча це перешкоджає їм використовувати можливості для фінансової незалежності.

Побори у школі – це не автономія

Для деяких директорів важливими є заміна вікон або даху в школі, ніж розробка прогнозного фінансового планування.

Досі має місце відсутність ефективної участі батьків у діяльності закладів освіти. Протягом десятиріч співпраця школи та батьків зводилася до “збору-здачі” благодійних внесків на ремонт, подарунки та забезпечення інших нагальних потреб закладів освіти. Для деяких директорів важливими є заміна вікон або даху в школі, ніж розробка прогнозного фінансового планування.

Не грошима єдиними…

Автономія школи – це не фінансова автономія, це ще й побудова команди, вирішення конфліктних ситуацій, стимулювання працівників тощо.

Що відбувається?

Ключові цифри

1. Важливість процесу автономізації шкіл в умовах децентралізації зумовлена необхідністю підвищити якість освіти шляхом надання ширших можливостей розвитку для закладів та зняття обмежень із директорів, педагогів та батьків. Формування системи середньої освіти, яка повною мірою відповідатиме вимогам часу та готуватиме конкурентоздатного випускника є запорукою зростання якості людського капіталу, розвитку конкурентоздатної економіки та загального рівня добробуту у суспільстві.
2. 65% опитаних директорів опорних шкіл вважають синонімічними поняття «директор-господарник» і «освітній менеджер», що призводить до помилок у керівництві закладом освіти.
3. Залучення батьків до життя навчального закладу відбувається найбільш формалізованим шляхом, зокрема: участі у батьківських зборах (71% учасників дослідження); участь у співфінансуванні ремонтних робіт у класі / школі, оплата послуг прибирання (18%); участь у роботі батьківського комітету класу (17%); організація заходів, екскурсій (6%); контроль виконання домашнього завдання (5%); участь у шкільних заходах (відкриті уроки, змагання, театральні вистави тощо) (4%); комунікація із вчителем, обговорення особливостей навчального процесу та успіхів власної дитини (3%); участь у позашкільній діяльності (2%); виховання дитини (1%); ознайомлення зі звітами адміністрації школи (1%); відвідування уроків (1%).

Як так сталося?

Аналіз ситуації1.

1. Для деяких директорів більш важливим завданням є заміна вікон або даху в школі, ніж розробка прогнозного перспективного фінансового планування на середньостроковий період
2. Педагогічні колективи виявляють не готовність до змін, централізованість управління всередині закладу освіти сприймається ними як належне.
3. Упродовж десятиріч співпраця школи та батьків зводилася до “збору-здачі” благодійних внесків на ремонт, подарунки та забезпечення інших нагальних потреб закладів освіти.
4. Першим важливими та ефективним кроком до повної автономізації закладу освіти та часткового вирішення питань оптимізації фінансових витрат закладів освіти стає фінансова автономія
5. Автономія закладу освіти дозволить ефективно організувати діяльність закладу освіти у фінансовій, управлінській сфері, організації якісного навчально-освітнього процесу, розширить можливості для взаємодії у системі “навчальний заклад – педагоги – батьки – діти” тощо
6. Автономія дозволяє керівнику школи оптимізувати управлінський процес, директор стає господарем у закладі (а не розпорядником):

• самостійно вирішує, які витрати потребують першочергового фінансування;
• самостійно укладає договори на послуги і товари (не управління освіти!!!), зокрема і на харчування (вибір моделі організації харчування, вибір постачальників, подання на тендер тощо);
• самостійно вирішує як використати заощаджені кошти (преміювання працівників, покращення освітнього середовища чи інші нагальні потреби закладу).

7. Фінансово відокремлена школа визначається як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.
8. Питання автономії закладу розглядається органами місцевого самоврядування та виконавчої влади. Орган управління освітою приймає рішення про виведення навчального закладу зі складу централізованої бухгалтерії та переведення на самостійний бухгалтерський облік.
9. Самостійна фінансово-економічна діяльність потребує реєстрації закладу у управлінні Пенсійного фонду, Фонді соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, відділі статистики, районному центрі зайнятості, відділі Державної фіскальної служби України, управлінні Державної казначейської служби України тощо.
10. Відкриття реєстраційного та спеціального реєстраційного рахунків. Після відкриття рахунків проводять приймання-передачу матеріальних цінностей від централізованої бухгалтерії органу управління освітою бухгалтерією закладу освіти. Заклад освіти отримує можливість розпоряджатися “спеціальним фондом”.

Що в сусідів?

Досвід інших країн

Естонія
Співпраця вчителів всередині освітнього закладу. Вчительський колектив – приклад для дітей. Завдання директора: організувати командну роботу педагогів, що дозволяє, краще розкривати їхній потенціал. Весь колектив об’єднується у невеликі робочі групи, кожна з яких має свій напрямок.

Кожна школа розробляє власну програму навчання відповідно до державної. Муніципалітети дуже сильно конкурують між собою за кожного учня.

Вчительська група сама ухвалює рішення, як розв’язати ту чи іншу проблему. Вчителі активно беруть участь в програмах обміну, шукають для себе курси підвищення кваліфікації – на це виділяється 1% з зарплатного фонду, який фінансує держава. Директор контролює лише шкільний бюджет, підсумовує та аналізує робочий процес, мотивує підлеглих. Школи приймають рішення щодо навчальної програми і брати на роботу чи звільняти вчителів. Кожна школа розробляє власну програму навчання відповідно до державної. Муніципалітети дуже сильно конкурують між собою за кожного учня – інакше вони втрачають не лише субвенцію на цього учня, але й мусять платити іншому муніципалітету. Аби втримати учнів, школи і гімназії намагаються залучити найкращих вчителів і запропонувати цікаві курси.

Німеччина
Школи самостійно приймають рішення про тривалість уроку, навчальну література яка на ньому використовується, та наявність домашніх завдань. Законодавством кожної федеральної землі передбачено, що в державних школах працюють кілька видів органів управління. Крім вчительських конференцій та вчительських рад, обов’язковими є й батьківські конференції, школярські конференції, а також шкільні конференції. Шкільний комітет делегує своїх представників у батьківські комітети на регіональний, а також на земельний рівні. Представники батьків на рівні землі, відповідно, співпрацюють із земельним міністерством освіти. Також в законі визначено, що батьківські комітети у школах представляють інтереси батьків, збирають та представляють керівництву школи або на шкільних конференціях побажання та пропозиції батьків, беруть участь у засіданнях шкільних конференцій (“комітетів”).

Крім вчительських конференцій та вчительських рад, обов’язковими є й батьківські конференції, школярські конференції, а також шкільні конференції.

Нідерланди
Владу делегують найнижчому рівню органу управління, він обирає певне коло повноважень, які делегуватиме. Компетентний орган може делегувати керівникам школи або директору влади свої повноваження щодо прийняття рішень у школі, але в будь-якому випадку відповідальність за прийняття рішень зберігається за ним. Децентралізація сприяє як формальному (участь на зборах, у батьківських комітетах), так і неформальному залученню батьків (благодійні внески, контроль за фінансовими витратами школи), наслідком чого може стати посилений контроль за навчальною діяльністю учня вдома. Автономія школи надає адміністраторам освіти, директорам школи ширше коло можливостей (наймати, підвищувати кваліфікацію, оцінювати та звільняти працівників, розподіляти кошти на шкільні потреби) та відповідальність за управління школою.

Що можна зробити?

Варіанти рішень

1. Переформатувати вплив органів управління освітою, які повинні сприяти повній автономізації закладів освіти, залишаючи за собою лише сервісну (дорадчу) функцію.

Серед основних завдань органів управління освіти передбачити:

• формування стратегічного бачення розвитку освіти на території управління;
• формування команди компетентних директорів (на основі відкритого конкурсу)- лідерів шкіл, які працюють на кредиті довіри та створюють ефективну команду із педагогів, учнів, батьків та зацікавлених представників громади;
• однією із вимог до кандидатів на посаду директора має стати наявність необхідної освіти у сфері управління освітніми закладами (відповідну умову слід внести у Типове положення про конкурс на посаду керівника державної школи, закону “Про повну загальну середню освіту”);
• запровадження принципу “гроші ходять за дитиною” дозволить стимулювати розвиток автономії закладів освіти, шляхом підвищення конкуренції за фінансовий ресурс (учня) реагуючи зростанням якості освіти (Ризики практичної реалізації : територіальна прив’язка до закладів освіти закріплена у законі нівелює позитивні стимули (здорова конкуренція між школами та підвищення якості освіти) від даного принципу )
• стимулювати та заохочувати розвиток автономії закладів освіти, надаючи закладам можливості щодо самостійної організації діяльності
• сприяти формуванню піклувальних рад при закладах, які допомагатимуть закладам освіти реалізовувати поставлені перед ними завдання (організаційні, матеріального забезпечення тощо) на якісно необхідному рівні .

2. Основні завдання керівника школи в умовах автономії:

– формування шкільної культури та навчального середовища – демократичні принципи управління, активна комунікація та відкритість у спілкуванні з усіма учасниками навчального процесу.

– Розробка індивідуального статуту закладу освіти, що є індикатором демократизації процесу управління, ідентифікації та пошуку індивідуальності закладу освіти.

– В статуті закладу слід передбачити: сферу делегування повноважень та можливості реалізації для директора, педагогів, батьків, учнів; залучення учителів, учнів, батьків до участі у прийнятті рішень загальношкільної ваги і формуванні планів розвитку школи;

• Участь у розробці стратегічного плану розвитку освіти у громаді, разом з освітніми управлінцями, дозволить побачити місце “свого” закладу освіти у розвитку громади.
• Активне залучення батьків до участі в житті школи (мовні курси, майстер-класи, тренінги, лекції для батьків).
• Підтримка і стимулювання професійного розвитку педагогів – кошти з бюджету школи або залучати фандрейзингом на підвищення кваліфікації і здобуття нових вмінь і компетентностей (курси, тренінги, освітні програми тощо).
• Формування робочих груп у середині школи, які вирішують питання дотримання академічної доброчесності, розробки навчальних планів.
• Ініціювання створення піклувальної ради школи, внесення на розгляд кандидатур при формуванні складу піклувальної ради.

Що пропонує Українська Галицька Партія?

Позиція щодо автономії у школі

КРОК 1. Здійснити моніторинг освітньої сфери та формування напрямів її розвитку.

КРОК 2. Створити орган управління освітою та ініціювати передачу майна у власність ОТГ.

КРОК 3. Ініціювати надання автономії закладам освіти.

КРОК 4. Створити освітні округи і опорні школи.

КРОК 5. Здійснити оцінку якості освітнього процесу.