Мені 58 років. Разом з чоловіком започаткувала школу водіння — він був інструктором, а я вела бухгалтерію. Чоловік помер, але я не покинула нашу сімейну справу – бо він хотів, щоб вона жила. І я зробила усе, аби виконати його останнє слово.
На Майдан, зізнаюся, потрапила випадково. Мала робочу поїздку в Київ, коли хлопець у потязі порадив прийти на площу. Сказав, що цю атмосферу я не забуду до кінця життя. І був правим. Як пішла туди, так і не змогла відійти.
Новий рік зустрічала разом з десятками тисяч однодумців і побратимів. Було відчуття єдиної величезної родини, відчуття спорідненості душ і помислів усіх людей, які вийшли на МАЙДАН.
А потім була війна, прохання про допомогу добровольцям і бійцям ЗСУ, на які я не могла не відгукнутись. Разом із сусідами збирали допомогу і відправляли на фронт. Мали особливе замовлення від хлопців – вишиванки для 1-шої окремої гвардійської танкової бригади «Тунгуска». І ми його виконали.
Стала головою ОСББ «Наша господа» у своєму будинку. За чотири роки разом зі сусідами зробила в 10 разів більше, ніж за 20 років ЖЕК. Ремонтні роботи, утеплення і реконструкція будинку йдуть сьогодні повним ходом. Зробили нашому ОСББ навіть власний сайт.
Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити маленьку свічку. Я обираю другий варіант. Тому я йду у депутатство.
Я прагну, щоб моє депутатство було із виборцями спільним проєктом, де ми спільно втілимо багато корисних ініціатив.
В депутати йду, тому що чіткий план завдань:
— вул. Тисменицька 238-248 – прокладання дощової каналізації, щоб припинити затоплення підвалів;
— с. Микитинці – вирішення болючих питань дитячого садочка (хоч там недавно і відкрили новий садок, але переважна більшість дітей з Микитинець туди не потрапила) і пустуючих родючих земель навколо села;
— с. Хриплин – Хриплинський промвузол – залучення ефективних інвесторів;
— с. Угорники – вирішення проблеми з підключенням до центральних водопровідної і каналізаційної систем.