Богдан Панкевич: “Кумівство – один із найпоширеніших видів корупції в Україні”

Корупція в Україні поширена настільки, що боротьба з нею нагадує боротьбу з вітряками. Ситуація не безнадійна, її можливо змінити. Однак необхідно докласти чимало зусиль. Які? Розповів Богдан Панкевич, український політик, співзасновник Української Галицької Партії на Школі Галицького Політика.

Живильне середовище для корупції формує:

  • авторитарний лад, відсутність демократії

До прикладу, нацистська Німеччина, Третій Рейх. Помиляються ті, які говорять: “За нацистів були порядок і стабільність”. За жорстокими й чіткими правилами жили люди середнього й низького класів, серед верхівки у нацистській Німеччині також існувала корупція. Доказом чого є діяльність Оскара Шиндлера. Саме завдяки фінансовим махінаціям йому вдалося створити фабрику, що врятувала життя майже півтори тисячі євреїв.

  • відсутність вільної конкуренції та системи «відкритого доступу»

Поки існує нерівність у доступі до посад і ресурсів держави: сировини, фінансів, ринків збуту – доти розростатиметься корупція.

  • монополія

Оскільки частина енергетики, вугільної промисловості олігархізована й зосереджена, по суті, в одних руках, український антимонопольний комітет – фікція і є сприятливим простором для зародження корупційних процесів.

“Відсутність корупції – це байка. Корупція є завжди. Коливається хіба що відсоток”
Богдан Панкевич

Ідеальних, “стерильних” держав і суспільств не існувало й не існує. Є країни, у яких показник корупції істотно нижчий, а є, як у нас, коли корупція поширена масово. Чого ж боїться корупція? Розголосу, прозорості та відкритості, а також голосу сумління.

Найнижчий рівень корупції у країнах, де домінує протестантська етика

Західноєвропейський світ розділився, коли німецькомовні люди зрозуміли, про що йдеться у Біблії, і проаналізували її вчення на відповідність до реалій тодішньої католицької практики. Піднялися повстання проти фарисейства, проти неправди. Після цього впровадили етику чесності, ретельної праці та ощадливого споживання – особистого і державних ресурсів, що є підґрунтям низького рівня корупції.

Основа корупції – неповага до закону

На заході України все почалось у 1919 році, коли після Паризької конференції територію України розділили між чотирма державами: Росією, Польщею, Чехословаччиною та Королівством Румунії. Галичина увійшла до складу Польської держави з умовою надання українському населенню автономних прав. Однак польський уряд цього ніколи не дотримувався й цілеспрямовано будував унітарну римо-католицьку державу. Аби вижити під тиском шовінізму та асиміляції, українці обходили польський закон. Тоді й зародилась основа корупції на Галичині.

У часи СРСР як на території Радянської України, так, згодом, і в Західній Україні, корупція була звичною для тих, хто хотів заробляти. Рівень крадіжок навіть враховували при планування державного бюджету – до 20%. Антирадянськи настроєні галичани використовували корупцію для протидії державній монополії. Хоч у 1991 році Україна здобула Незалежність, але психологічної переорієнтації у головах українців не відбулося. Радянські звички залишилися. Відчуття державної власності як спільної, суспільного блага, громадського майна не прокинулось, і своїм вважалося лише те, що лежить вдома. Тому хитріші політики і далі крали з державного бюджету й безсоромно наповнювали власні кишені під прикриттям патріотизму.

Кумівство – один із найпоширеніших видів корупції в Україні

У європейських країнах не можна ухвалювати політичні рішення, якщо вони сприяють інтересам близьких або рідних людей. У таких випадках політик повинен самовідсторонитись, бо ж він є зацікавленою особою. Це називається “конфлікт інтересів”. Він є неприйнятним у західному світі, але не в нас. В Україні досі побутує тенденція “просування своїх” та кумівство. Богдан Панкевич переконаний, що дотепер багато українських працедавців на вакансію обирають кандидата серед близьких людей. Чому? До них більша довіра. Критерій професіоналізму беруть до уваги. Однак якщо обирають між спеціалістами одного рівня, то більша прихильність до людей, яких знають безпосередньо.

Контроль корупції не здолає

Над одним контролером є інший контролер, і обоє можуть бути корумпованими. Тому контроль – не метод боротьби з корупцією. Рубати руки-голови також не спосіб. За часів правління Людовіків функціонувало покарання – відрубати руку за крадіжку наприклад двох яблук. Однак така методика не зупинила крадіжок, адже додавало драйву тим крадіям, які цупили дорогоцінні речі й уникали покарання. Боротися можемо хіба що змінюючи самі себе й світ довкола нас.

Нагадаємо, Школа відбулася 21 квітня за ініціативи членів Української Галицької Партії. У заході взяли участь 4 спікери: Богдан Панкевич, Марія Флейчук, Олексій Роговик та Наталія Міхнова. Читайте нотатки інших лекторів за хештегом #нотатки_ШГП у фейсбуку.

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку