Знищити корупцію, поки вона не знищила нас

Тотальна корупція в Україні стала мало не візитною карткою нашої держави в світі й буденністю у самій державі. Вона пронизала майже всі сфери нашого життя і стала загрозою не лише економіці, а вже і державності України.

Корупція в політиці, судах і державному управлінні викликає загальну зневіру пересічних громадян у тому, що хоч якесь питання можна вирішити правовим шляхом. Закони, правила та інструкції настільки заплутані та суперечать одне одному, що провокують людей їх не виконувати, а отже, штучно роблять їх правопорушниками. Хабар став засобом самозахисту людини від державної сваволі, а також наслідком маніпуляції держави щодо громадянина.

Корупція в Україні не має регiональної прив‘язки – рівень хабарництва в Галичині аж ніяк не менший, ніж в інших частинах України. Корупція не має політичного забарвлення – при зміні влади незначно міняються хіба що розміри хабарів і рівень нахабства державних службовців, що їх вимагають.

Загальна недосконалiсть антикорупцiйного законодавства, вiдсутнiсть належного контролю за його виконанням приводить до фактичної безкарності корумпованих чиновникiв. Проголошувані черговими керманичами держави програми боротьби з корупцією залишаються лише імітацією боротьби, тому що боротьбу з корупцією здійснюють саме ті, хто в ній найбільше і задіяний. У результаті найбільшими корупціонерами за статистикою виявляються лікарі, вчителі, голови чи секретарі сільрад, а багатомільярдні розкрадання державного бюджету залишаються поза увагою правоохоронних органів.

Мільярди державних коштів через очевидні корупційні схеми продовжують безкарно розкрадатися навіть тоді, коли громадяни за умов відсутності необхідних витрат на оборону України роблять усе можливе, щоб допомогти українському війську. До цього часу не доведено до кінця практично жодної з резонансних справ щодо масштабного розкрадання державного майна, про які нам щодня з екранів розповідали нещодавні опозиціонери.

В Україні першочергово треба провести люстрацію самої структури управління та фундаментальних принципів побудови державного апарату, які породжують корупцію, а не “перетасовувати” кадри в старій системі.

Необхідні заходи, які зменшать можливості для корупції та забезпечать повну прозорість операцій та управлінських рішень, що відбуваються всередині установ та відомств:

– повна ревізія з метою спрощення всіх процедур та зменшення термінів прийняття рішень, чіткі правила і детальна часова регламентація дій чиновників та відповідальності за їх порушення;

– формулювання чіткого та виключного переліку причин відмови у прийнятті рішення чиновниками, усунення яких веде до автоматичного прийняття рішення на користь заявника;

– єдиний електронний реєстр документів та відомостей, покладення на чиновників обов’язку збирання довідок від одного органу влади для іншого;

– контроль за ходом розгляду чиновниками заяв чи звернень шляхом вільного електронного доступу до інформації з метою виключення необхідності особистих контактів з урядовцями;

– вільний електронний доступ громадськості в реальному режимі часу до інформації про казначейські рахунки, кожного суттєвого документа доходів та витрат, що формують місцеві бюджети, бюджети комунальних підприємств;

– відкритість інформації про майно місцевих громад, його стан та умови використання;

– можливість обрання громадського аудитора, який має повноваження робити перевірки будь-якого органу місцевої влади, контролювати фінансові документи та якість робіт, вимагати від прокуратури порушення кримінальних справ;

– адміністративне та кримінальне покарання чиновників за приховування чи неправдивість інформації;

– усунення будь-яких двозначностей, розбіжностей в нормативно-правовій базі України для унеможливлення подвійного тлумачення закону.

Ми вимагаємо забезпечення невідворотності покарання за корупційні дії:

– посилення покарання за корупцію у значних розмірах – виключно через позбавлення волі з конфіскацією майна, а не штрафів чи випробувальних термінів з умовними покараннями;

– припинення можливості звільнення під заставу осіб, що підозрюються в корупції в значних розмірах;

– кримінальна відповідальність державних службовців за неповідомлення про випадки корупції, які стали їм відомі при виконанні службових обов’язків;

– законодавча можливість громадянам звертатись до суду від імені держави з позовами про корупцію та розкрадання державних коштів, свідками якої вони стали, з можливістю позивачам отримати частину відшкодування;

– використання процедури провокації хабара для посадовців, відносно яких є серйозні та аргументовані підозри в хабарництві;

– законодавча можливість звільнення винного від кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення при умові надання ним інформації та сприяння щодо розслідування більш значущого корупційного правопорушення;

– законодавче встановлення доказом корупції факту того, що витрати підозрюваного у корупції не відповідають його офіційним доходам;

– введення норми про обов’язкову відповідальність посадової особи при виявленнні перевищення закупівельної ціни від ринкової при здійсненні державних закупівель;

– запровадження відповідальності юридичних осіб за корупційні правопорушення, створення реєстру причетних до корупції та розкрадання державних коштів підприємств, які позбавляються права виконувати будь-які державні замовлення;

– встановлення окремих процедур розслідування та притягнення до відповідальності за корупцію осіб з особливим правовим статусом (судді, працівники органів прокуратури, міліції);

– створення спеціального слідчо-оперативного органу поза системою існуючих правоохоронних органів для розслідування корупції в вищих органах влади.

Непокаране зло завжди повертається. Ми вимагаємо справедливого розслідування та притягнення до відповідальності всіх корупціонерів, що розкрадали країну:

– проведення тотальної перевірки майна і видатків всіх чиновників, суддів, працівників міліції, прокуратури та поступове і безумовне звільнення тих, які самі або їх близькі родичі володіють значними статками, походження яких не можуть обгрунтувати;

– поновлення та особливий контроль за розслідуванням резонансних справ щодо масштабного розкрадання бюджетних коштів, за якими не минули строки давності, як для тяжких злочинів;

– притягнення до відповідальності працівників правоохоронних органів, в першу чергу “після-майданного” періоду, які не забезпечили належного розслідування корупційних справ та покарання винних;

– повернення в судовому порядку в державну власність об’єктів, в першу чергу в галузі енергетики, які були приватизовані з порушеннями закону по заниженій в рази вартості, або надання покупцю можливості доплатити різницю до справедливої ціни;

– притягнення до відповідальності держслужбовців, у першу чергу Фонду державного майна, які відповідальні за приватизацію на неконкурентних засадах та за умисно заниженими цінами;

– створення спеціального міжвідомчого органу по поверненню активів, виведених за кордон посадовцями внаслідок корупційних злочинів та зловживання владою;

– повне розформування і реорганізація державних структур, які тотально вражені корупцією – підрозділів земельних ресурсів, будівельних інспекцій, природоохоронної служби, апарату органів МНС, підрозділів МВС по боротьбі з економічною злочинністю та інших напівкримінальних структур.

Корупція породжена надмірною централізацією влади, тож побороти її можна передачею повноважень і відповідальності на нижчі рівні.

Прозорість рішень, що ухвалюються, а також невідворотність покарання за вчинені злочини для чиновників будь-якого рангу, дадуть підстави для довіри громадян до влади, без якої неможливі будь-які якісні реформи в Україні.