Юлія Гвоздович: “Я не можу сидіти і обговорювати, як все погано”

Ця молода жінка вражає всіх навколо своєю енергією. За тиждень вона може бути в трьох різних містах, а її записник просто переповнений записами і завданнями. І ні, вона не сучасна бізнес-вумен, яка розвиває своє підприємство. Вона – активна молода депутатка, яка зовсім нещодавно прийшла в політику, але встигла зробити вже дуже багато. Для чого вона все це робить? Що нового буде в місті для дітей і батьків, як реформуватимуть комунальні підприємства і чому львів’янам варто долучатися до прийняття рішень органами влади – про усе це в розмові з Юлією Гвоздович, головою комісії законності Львівської міської ради, депутаткою від Української Галицької Партії.

Мами з маленькими дітьми часто потерпають від непристосованості нашого міста до їхніх потреб. Складається враження, що жінка з дитиною й справді повинна сидіти вдома і не займатися нічим. І мова йде не про дитячі майданчики, а про багато інших аспектів. Ваша кампанія “Львів, місто дружнє до дітей” – про що вона?

Ця ініціатива виникла у молодих мам ще три роки тому, коли вони побачили наскільки Львів некомфортний для пересування з візочками. Багато закладів харчування також не пристосовані до відвідин з дітьми. І ще тоді ми почали робити перші кроки для того, щоб зробити Львів комфортнішим містом для проживання з дітьми.

Уже як депутат я вирішила перетворити громадську ініціативу у міську стратегію і розробити комплексну програму.

Вона буде стосуватися покращення якості та доступності послуг для дітей у будь-якому віці. Це і планування сім’ї, і народження дітей, і покращення закладів охорони здоров’я, і клієнтоорієнтованість закладів культури Львова на дітей. Таку ініціативу підтримали і депутатки із інших фракцій, зокрема, активно долучається член бюджетної комісії Уляна Пак.

18052153_1423155571077611_125214351_o

Таку програму плануємо прийняти до Дня захисту дітей 1 червня. Але це буде лише десята частина від тої роботи, яку потрібно зробити. Головна діяльність почнеться після прийняття програми, коли буде потрібно її впроваджувати у життя.

Львів’янки багато нарікають на стан пологових у місті. Ви стали їхнім голосом у міській раді. Ваша кампанія вже дала перші результати. Що ж покращилося?

Так, і справді є багато нарікань на ситуацію в пологових. Найбільше невдоволення викликають три аспекти: матеріальне забезпечення, якість надання послуг та їхня вартість. Саме останнє є найбільш складним питанням і ми маємо на нього найменший вплив. Нічого не зміниться, якщо не буде проведена загальна реформа системи охорони здоров’я і гроші не підуть за пацієнтом.

Що стосується матеріального забезпечення, то перші зміни вже є. У пологовому будинку на Раппопорта нарешті увімкнули гарячу воду, встановили кнопки виклику. Також цьогоріч будуть оновлені ліжка, матраци та дитячі візочки. Запланований також ремонт санвузлів на Раппопорта. А от керівництво пологового будинку №1, що на Мечнікова, на жаль, не йде на контакт з депутатами та громадськими активістами.

Зміни чекають і на Медінститут. Влітку його пологове і гінекологічне відділення закриваються на капітальний ремонт.

Однією з “фішок” вашої роботи у раді є просування нових інструментів, які допоможуть львів’янам брати участь у прийнятті рішення владою та пропонувати власні ініціативи. Чому це так важливо?

Я переконана, що громада повинна отримати якомога більше інструментів, передусім контролю за використанням публічних коштів, ресурсів громади і можливостей впливати на рішення влади шляхом подачі своїх ініціатив, моніторингу прийняття рішень владою. І таким чином можна впливати на те, що відбувається тут, в місті.

До минулого року у Львові не було жодного інструменту участі громадськості у прийнятті рішень. Хоча це визначено законодавством, але у нас був дуже застарілий статут міста. Саме тому ми ініціювали розробку нового статуту минулого року і зараз над ним активно працюємо. Також я ініціювала у своїй комісії розробку і впровадження у Львові електронних петицій. Потім ми ввели громадські ради при профільних управліннях міської ради і вони мають виконувати важливу консультаційну функцію. Також минулого року ми запустили спільно з громадськими організаціями бюджет участі.

Зараз ми працюємо над новими інструментами, скоро будемо приймати положення про місцеві ініціативи.

Будь-яка людина у Львові, яка хоче подати якийсь проект рішення на розгляд міськради, може назбирати 500 підписів і рада буде зобов’язана його розглянути у себе на сесії.  

Юлю, ви – молода жінка, мама, науковець. Чому ви вирішили усім цим займатися? Чому пішли в політику?

Я вирішила піти в політику 3 роки тому.  Я просто не могла сидіти на місці і бачити, як багато речей робляться не так. Коли далеко не все робиться для мешканців, коли не  виконуються закони. Я не можу сидіти з друзями на кухні і обговорювати, як все погано. Не можу їздити у маршрутці і чути, що все не так і нічого не робити, щоб стало краще. Поки громада дала мені змогу, обравши мене своїм представником у міській владі, я хочу зробити системні зміни, а не точкові покращення.

А чи може звичайна людина з вулиці теж потрапити у політику? Як це зробити?

Звісно, звичайна людина може впливати. Їй не обов’язково одразу йти в політику. Вона може діяти як громадський активіст: приходити на громадські слухання, генерувати електронні петиції, брати участь у громадському бюджеті.

imgonline-com-ua-Compressed-j4ryth0O2M

Якщо вона хоче стати депутатом міської, сільської чи якоїсь більшої ради, то треба треба розуміти, що усі ми повинні бути висунуті від певної політичної сили. На жаль, більшість усіх політичних проектів в Україні, мають свою, іншу мету роботи в органах влади. До цих проектів важко потрапити, тому що їхні керівники, їхні власники очікують потім від своїх депутатів певних рішень. Ми зараз спостерігаємо, як з ідейними депутатами їхні власники просто розправляються, їх відкликають з певних рад. Це стається у різних областях,.

Для мене дуже важлива свобода моїх дій і рішень. Я не хочу залежати від якогось власника, який мені буде диктувати, яке рішення я маю прийняти, чиї бізненсові інтереси повинна лобіювати. Саме тому я вирішила балотуватися від Української Галицької партії. Тут усі рішення ми приймаємо колегіально або за допомогою експертів, наших колег по партії. Для мене є важливим те, що немає жодних втручань у мою свободу дій. Я бажаю всім обирати такі політичні сили, у яких би ви потім почували себе незалежними.

Розмовляла Наталія Лісна

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку