Все в одних руках: реформа тепла – можлива, але не вигідна владі

Впродовж кількох місяців експерти економічної робочої групи Української Галицької Партії аналізували та шукали рішення для галузі теплопостачання українських міст. Восени партійці провели два круглі столи у Тернополі та Львові, до участі у яких долучили місцевих чиновників, фахівців галузі, очільників комунальних теплопостачальних підприємств та приватних підприємців, які готові продавати містові тепло. Про результати зробленого та подальші кроки УГП нам розповіла Галина Васильченко – координатор освітньої робочої групи Української Галицької Партії, економіст, експерт із залучення інвестицій.

Після двох круглих столів ми запропонували готові рішення місцевій владі Львова та Тернополя. Те, що потрібно зробити, щоб уникнути занепаду галузі теплоенергетики у містах, щоб модернізувати та розвивати галузь. Зокрема, йшлося насамперед про створення робочої групи при міських радах, яка б почала напрацювання змін. Але, мабуть, нема політичної волі. Тому у грудні, вперше за багато років, ми самі зібрали у Львові за одним столом фахівців із різних галузей, які дотичні до теми теплопостачання. Це – і колишній керівник одного з львівських комунальних теплопостачальних підприємств, і науковці Львівської політехніки, і фахівці-економісти, і підприємці, які виробляють теплоенергію та вже подають її в систему теплопостачання міста, і інженер, і голова асоціації ОСББ Новояворівська.

Ми спільно дійшли до чіткого переконання, що пропозиції Галицької Партії є актуальні, реальні для впровадження. Потрібна лише політична воля, щоб відкрити ринок тепла і щоб на цьому ринку діяла конкуренція. Тобто, щоб цей ринок був демонополізований.

Але що таке політична воля? Вона передбачає зміну місцевих нормативних актів? Чи йдеться про зміну законів, бо на місці наразі того, що ви пропонуєте, зробити неможливо?

Дуже добре питання. У законі Про теплопостачання написано, що ринок тепла повинен бути конкурентним. Але там не прописані механізми, як це втілити. Ніде не прописано, як розділити генерацію, транспортування і постачання. Але нема і заборони, щоб це робити. Ми у своїх пропозиціях розписали, які саме юридичні зміни і в яких законодавчих актах потрібно зробити, які процедури і механізми потрібно прописати, щоб  на законодавчому рівні все було врегульовано. Це те, що стосується розділення теплової енергії на генерацію і теплопостачання.

Що стосується відкриття ринку тепла, то нема абсолютно жодних перешкод у місцевої влади, щоб допускати незалежних виробників у мережі. Якщо є на це воля і бажання міської влади, керівництва теплопостачальних підприємств, то відкривати ринок і допускати незалежних виробників можливо і можна. Насправді, законодавчо просто не прописано механізмів, що уможливлюють розділення галузі на генерацію, транспортування, постачання тепла.

Коли на ринку з’являться незалежні виробники, то за законами ринку стане зрозуміло, хто краще і дешевше зможе виробляти тепло. І тоді буде додатковий поштовх для законодавців звернути увагу на потребу відповідних змін до законодавства. Адже зараз їм просто не до того, або… невигідно?

Так, можливо, й не до того. Коли все монополізовано, одне комунальне підприємство генерує, транспортує, постачає до споживача. Якусь частину тепла втрачають вже при генеруванні, дуже багато при транспортуванні… Коли все в одних руках, є ризики маніпуляції цифрами. І ви ніколи не дізнаєтеся, скільки де втратилося. Всі фінансові звіти – спільні. Нема прозорості. За умови розділення генерації та транспортування тепла, за генерацію тепла береться багато різних виробників, в комунальній власності залишаються тепломережі,  а всією системою централізованого теплопостачання міста управляє один оператор. Відповідно, приватні підприємства модернізовують обладнання, намагаються якнайефективніше виробити тепло, зекономити ресурс, забезпечити якнайкращу якість – у цьому і полягає суть конкуренції. І вони всі постачають у єдину міську мережу. За різними цінами. А оператор продає кінцевому споживачу за однаковою ціною, а надлишки від різниці цін може використовувати на модернізацію теплових мереж. Така система буде вигідніша для всіх, бо ми, як платники податків, будемо розуміти чіткість, будемо мати кращу послугу, бо на ринок заходитимуть багато виробників тепла. І це є передумовою для того, щоб у майбутньому знижувалася ціна в тарифі. Зараз система так побудована, що ми дуже залежні від газу. Якщо ми допустимо різних виробників, то вони можуть працювати на різних видах енергії. Треба створити всі умови, щоб уможливити перехід на альтернативні і відновлювальні джерела енергії.

Навіщо Українській Галицькій Партії така складна тема?

Тема дуже актуальна, для людей насамперед. Хаотичне відключення квартир від централізованого теплопостачання – це біда для міста і країни. Кілька відключаються – система розбалансовується. Коли у багатоквартирному будинку залишається дві квартири, які не захотіли від’єднуватися, – це нонсенс. Навантаження за транспортування лягає на всіх решта споживачів. Тільки в дві квартири гнати якийсь кілометр тепла. Це шалені видатки і неефективне використання ресурсів. УГП має економічну групу, яка аналізує і вивчає проблеми у різних галузях. Завдання економічної групи – запропонувати рішення цих проблем, щоб ресурси міст та громад використовували більш ефективно. Це впливає на добробут кожного населеного пункту.

Реформа теплопостачання, яку ми пропонуємо, актуальна для всіх міст, які мають централізоване теплопостачання. На жаль, наразі я вже навіть не можу назвати жодного міста в Україні, де не потрібна була б модернізація обладнання у галузі теплопостачання. І до цього треба підходити комплексно. А, на жаль, наша влада у містах часто називає модернізацією заміну труби.

То в Україні наразі нема такого міста, де уже впроваджували б ті рішення, які ви пропонуєте? Чи реалізовані вони десь закордоном? Які саме країни і міста Ти можеш навести за приклад? Де таке вже працює?

Дуже гарний приклад датського міста Орхус. Там є міський оператор і багато різних виробників. Кожен намагається надати найкращу послугу, оптимізувати свої виробничі процеси, згенерувати побільше тепла, змінімізувати свої витрати. І люди не відключаються. Навпаки, у Північній Європі ставлять собі за ціль за кільканадцять років досягнути того, щоб до 50% власників квартир у багатокварних будинках були в централізованому теплопостачанні. Нам це підтвердив колишній заступник міського голови Тернополя та колишній кервник міського ЖКГ, що кращого та безпечнішого шляху, ніж система централізованого теплопостачання, нема. Індивідуальне теплопостачання несе в собі велику небезпеку. Трагедії у Львові, Івано-Франківську – непоодинокі.

Якщо повернутися до УГП у Львові… Ви провели круглий стіл, на якому були присутні економісти, представники міського теплоенерго, підприємці. Були ваші запити під час сесії для створення робочої групи для впровадження реформи, перелік напрацьованих пропозицій, вимога розробити стратегію теплопостачання на кілька років вперед. Що вдалося? І що далі?

Під час круглого столу ми всі погодилися, що всі наші напрацювання – конструктивні і прогресивні. Але складається враження, що місцева влада не зацікавлена за них братися. Наразі можна монопольно всім керувати. Можна й далі по 200 млн в рік перекидати з міських грошей на теплопостачання. Крім круглого столу, ми говорили з керівництвом Львівтеплоенерго ще два рази. Щоразу по кілька годин.  Степан Пакіж каже: “Ви все добре говорите, нехай підприємці підключаються”. Але самі підприємці заявляють, що Теплоенерго ставить для них такі складні технічні вимоги, яких виконати неможливо.

Звідки з’являються такі підприємці, що готові підключатися в мережу, якщо все монополізовано наразі?

Багато виробничих підприємств мають свої котельні. Вони їх опалюють. У них є надлишки тепла. І вони  їх могли би закидати в мережі, але їм не дають можливостей продавати це тепло містові. Тому їхні підприємства працюють не на повну потужність, вони можуть працювати на більшу потужність.

Але нові виробники тепла призведуть до того, що комунальні ТЕЦ не використовуватимуть свої потужності, а відтак ці підприємства можуть занепасти? Тому міській раді, можливо, шкода, щоб так сталося, адже вона туди роками вкладає гроші?

Власне! Міська влада вкладає щороку туди купу грошей. А якщо якусь частинку приватизує один, якусь – інший, то утримувати ці підприємства – це буде завдання бізнесу. Адже все можна передати в концесію або приватизацію. А все старе обладнання, всі старі котельні – вони й так уже в такому занедбаному стані, що ледь дихають. Вони й так рано чи пізно помруть. І тоді вся система може впасти в один момент, як це було в Ужгороді 2008 року. Систему централізованого опалення довели до такого стану, що вона просто не могла функціонувати. Стався колапс, і всі мешканці змушені були рятуватися самі та терміново переходити на індивідуальне опалення.

Крім усього, ми також пропонуємо зонування. Наприклад, центральна частина Львова: робимо загальний аудит стану тепломереж, досліджуємо територію. І в загальному плані міста затверджуємо, що в цьому районі може бути тільки індивідуальне опалення. А на Сихові, скажімо, – тільки централізоване. Є такий розроблений законопроект, але він просто лежить. Ми також нагадуємо уряду про нього. Підтримуємо, щоби він був впроваджений. У місті, навіть в окремих районах не може бути зрівнялівки. Бо є якісь історично визначені райони. І треба підходити індивідуально до кожного мікрорайону. Наприклад, будують на Сихові, і забудовник вже не може порушити приписів і поставити індивідуальні котли, а тільки централізоване опалення. У центрі навпаки.
Тобто ми дуже комплексно підійшли до справи. Ми знаємо, що робити. І пропонуємо владі реальні рішення.

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку

+

Підпишися

і отримуй новини Української Галицької Партії на свою е-пошту