ІСТОРІЯ ГАЛИЦЬКИХ ПАРТІЙ

1848 р, 2 травня
у Львові заснували першу українську легальну політичну організацію – Головну руську раду.
1861 р
розпочав роботу Галицький сейм, українці мали у ньому свою політичну фракцію «Руський клуб».
1870 р
cтворено Руську раду, яка за ідеологічними засадами належала до москвофільського середовища.
1885 р
на противагу москвофілам народовці заснували Народну раду (керівники Юліан Романчук та Олександр Барвінський), яка обстоювала єдність галицьких та наддніпрянських українців.
1890 р
з ініціативи Івана Франка та Михайла Павлика було засновано Русько-Українську Радикальну Партію, яка стала першою політичною партією на українських землях.
1895 р
за пропозицією Юліана Бачинського, автора книги «Ukraina Irredenta», до програми РУРПу внесли положення про «повну політичну самостійність русько-українського народу».
1896 р
за ініціативи греко-католицького митрополита Сильвестра Сембратовича засновано Католицький русько-народний союз (з 1911 р. – Християнсько-суспільна партія).
1899 р
колишні народовці утворили у Львові Українську Національно-Демократичну Партію, провідними діячами якої стали Юліан Романчук, Кость Левицький, Василь Нагірний, Михайло Грушевський. Партія виступала за широку автономію Галичини, Буковини та Закарпаття в межах Австро-Угорської імперії, виборчу реформу, підвищення національної свідомості
1899 р
створена Українська соціал-демократична партія (лідери Микола Ганкевич та Семен Вітик), в програмі якої національні проблеми поступалися соціалістичним гаслам.
1914 р., 1 серпня
у Львові з початком війни було створено міжпартійну організацію – Головну українську раду (з травня 1915 р. – Загальна українська рада), яка мала виконувати роль координаційного центру та репрезентації українського народу в часі військових лихоліть.
1920 р
з ініціативи колишніх січовиків та старшин Армії УНР створено Українську Військову Організацію (УВО), яка діяла як нелегальна організація з метою продовження збройної боротьби за незалежність України.
1925 р
утворено Українське Національно-Демократичне Об’єднання (УНДО, яке базуючись на ідеології української соборності та державності, залишалося найвпливовішою легальною політичною силою в Галичині).
1929 р
на І Конгресі українських націоналістів, що відбувся у Відні, УВО об’єдналася з іншими націоналістичними групами в єдину Організацію Українських Націоналістів (ОУН), яку очолив Євген Коновалець.
1930 р
з ініціативи станиславівського єпископа Григорія Хомишина була створена Українська Католицька Народна Партія, з 1932 р. – Українська Народна Обнова.
1931 р
під патронатом Андрея Шептицького створено Український Католицький Союз.
1936 р
утворена легальна політична націоналістична організація «Фронт Національної Єдності», яку очолив Дмитро Паліїв.
1939 р
після запровадження в Галичині більшовицького режиму всі політичні партії припинили свою діяльність.
1941 р., 30 червня
Українські Національні Збори проголосили Акт відновлення Української Держави.
1944 р
як орган політичного керівництва український визвольний рух утворив Українську Головну Визвольну Раду (УГВР).
1987 р., 17 жовтня
у Львові, як молодіжна громадська організація, сформувалось Товариство Лева, яке розпочало свою діяльність з відродження народних традицій, впорядкування занедбаних пам’яток архітектури, активізації молодіжної української музичної культури тощо.
1988 р., 13 червня
перед пам’ятником Іванові Франку у Львові вперше за багато десятиліть відбулося масове, але не санкціоноване владою громадсько-політичне віче. На ньому оголошено про створення Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка, головною метою якого стало утвердження української мови.
1991 р
з ініціативи голови Львівської обласної ради першого демократичного скликання В’ячеслава Чорновола відбулися спільні сесії Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад під назвою «Галицька Асамблея». Асамблея рішуче виступила проти розгляду питання про новий союзний договір СРСР, як спосіб реанімувати Радянський Союз, організувала галицький плебісцит за державну незалежність України. Було напрацьовано комплекс законопроектів про місцеве самоврядування, які орієнтували на побудову унітарної децентралізованої держави з розвинутим регіональним і місцевим самоврядуванням.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!