Святослав Літинський: “Здебільшого, партії – лише бренд. Але Галицька партія працює”

Українську Галицьку Партію часто асоціюють із певними громадськими активістами. І тут справді зібралося багато людей з громадського сектору. А є й такі, які, будучи громадсько активними, співпрацюють із політсилою в певних проектах: щодо налагодження роботи громадського транспорту у Львові, покращення умов у пологових будинках тощо. Серед таких активістів – і відомий на всю Україну борець за права української мови Святослав Літинський. Разом із заступником голови Політради партії Андрієм Кавчуком, Святослав є двигуном загальнопартійної мовної ініціативи “Геть від Москви!”. Головним чином, про неї ми й поговорили нещодавно з громадським активістом.

Святославе, як сталося, що Ти розпочав свою співпрацю з проектом #Геть_від_Москви?

6fd5d570c4450e3bf136bd8996e96aa7Все почалося зі співпраці в боротьбі за україномовні паспорти для громадян України. Українська Галицька Партія підтримала мою ініціативу щодо їх заміни на такі, які відповідають закону. Бо паспорти громадян України з російською транслітерацією не відповідали закону. Тут усе логічно закінчилося. ДМС почала видавати вже пластикові паспорти.

Відтак, поступово в межах ініціативи “Геть від Москви!” ми почали співпрацювати і щодо інших проектів. Потім поставили собі ціль про інтернет-магазини: здобути позитивні судові рішення щодо української мови на менших інтернет-магазинах, а відтак, застосувати їх і щодо більших інтернет-магазинів, оскільки вони дуже впливають на мову в інформаційному просторі. А нещодавно були опубліковані результати такого дослідження, за яким у середньому 80% відсотків людей в розвинутих країнах стверджують, що саме мова має вирішальне значення для визначення національної ідентичності. І наразі ми маємо навіть дуже добрі досягнення щодо боротьби за українську на сайтах інтернет-магазинів. Нам потрібно було спершу зробити кілька судових прецедентів: пройти судову тяганину, щоб судова система чітко визнала: “Так, ці сайти мають бути українською мовою”. Тепер ми взялися за більші інтернет-магазин. Маючи вже судову практику у цьому напрямі, ми показуємо: суди вже не раз це питання розглядали, й інакшого рішення не може бути.

Ще раз щодо паспортів. У Тебе вже була перемога у суді. І на той час вже в Україні кілька людей отримали через суд паспорти без мови окупанта. Для чого було залучати Українську Галицьку Партію?

oborona.lviv_.ua_З Галицькою Партією ми спробували це робити масовіше. Багато членів політсили та просто прихильників ідеї подали і готові були подати до суду. Можливо, це мало вплив на те, що паспорти нарешті почали видавати відповідно до закону – українською мовою, з англійською транслітерацією.

Часто громадські активісти з пересторогою ставляться до співпраці з партіями. Чому так є, на твою думку? Ти не боявся?

Так, багато людей мають упередження до партій. І я теж мав певні упередження. Бо здебільшого партії – це лише бренд. Просто торгова марка, яка нічого не робить. І такі партії часто хочуть використати людей для інфоприводів, піару. Але по Українській Галицькій партії бачу, що вона працює.

Ми щотижня зустрічаємося, обговорюємо наші подальші дії. Мене спершу дивувало, що хлопці щось роблять, якийсь план складають, ставлять перед собою завдання і щотижня все виконують.

Як вибираєте теми для співпраці?

Спершу – паспорти. Я мав у цьому досвід.  Представники Галицької партії звернулися до мене з пропозицією спроектувати мій позитивний досвід на Галичину, і навіть на всі українські області. Так почалася наша співпраця. Щодо сайтів, то я теж подавав у суд і мав досвід боротьби за українську мову в інтернеті, але переважно негативний. Не хотілося опускати руки, тому ми ще раз спробували, але вже в межах ініціативи “Геть від Москви!”. І, зрештою, після спільної системної роботи у нас, на мою думку, вже є потужний результат. Також були і є певні ініціативи, які пропонують самі партійці чи просто активні громадяни. Наприклад, щодо номерних знаків державною мовою. Також ми зверталися через Галицьку партію до Міністерства культури щодо перекладу мультфільмів українською мовою. Це разом із Уляною Федорович. Будь-хто, кому не байдуже, також може звертатися до нас зі своїми ідеями. Спільно, в межах “Геть від Москви!”, будемо щось думати і діяти.

Що для тебе є перемогою? Чи ведеш їх підрахунок для себе?

img_8442Перемога – це коли є якийсь результат. Інколи навіть судова поразка для мене є, фактично, перемогою, бо з’являється результат. Наприклад, формально, щодо позову до “Самсунга” суд мені відмовив, але зазначив, що пральні машинки без україномовного інтерфейсу не відповідають закону України. Я тоді програв суд, але всі пралки “Самсунг” почали ввозити до України українською мовою. Тобто результат таки є. Так само, якщо 2012 року не було жодної моделі ноутбуків з українською клавіатурою, то тепер у магазинах 60-80% ноутбуків мають українську клавіатуру. Тобто, результат є. Не завжди оптимальний, як би хотілося. Але є. Наприклад, хотілося б, щоб Арсен Аваков почав виконувати закон буквально, а він його виконує на 30-50%. Знову ж таки, до того, як я тим зайнявся, він виконував його на 0%.

Перемога – це коли є якийсь результат. Інколи навіть судова поразка для мене є, фактично, перемогою, бо з’являється результат.

З ким ще, крім Галицької партії, співпрацюєш? Чи запрошують Тебе, скажімо, на лекції до майбутніх правників?

Час від часу запрошують на відкриті лекції. Також контактують зі мною інші люди, які хочуть займатися мовними ініціативами. Зокрема, є така ініціативна група “Мовна безпека”. Якось ми зустрілися всі разом, спільно з активістами Галицької партії, все обговорили. Відтак, почалася певна співпраця між нами.

Також особисто я співпрацюю з активістами з Києва. Там є така громадська ініціатива “Відсіч”. Зараз ми всі об’єдналися навколо нового мовного закону №5670.

Діємо на платформі Координаційної ради з питань застосування української мови у всіх сферах життя, яка створена при Міністерстві культури України. Серед творців законопроекту ном. 5670: науковці, громадські організації “Відсіч”, “Дріжджі”, які займаються мовними питаннями,  просто ініціативні люди. Отож, разом ми напрацювали новий мовний законопроект, а подали його через народних депутатів, бо вони є суб’єктами законодавчої ініціативи. Але треба визнати, що багато з цих депутатів цікавилися нашою роботою, пропонували свої ідеї, а їхні помічники також брали участь у напрацюванні законопроекту.

Які твої пропозиції враховані в цьому законопроекті?

Це теми, з якими я зустрічався за час своєї громадської діяльності, щодо яких мав судові справи. Йдеться про маркування товарів українською, інструкції українською, про чітке визначення в законі, що таке маркування, бо цього в чинному законі нема. Це перша підгрупа пунктів до законопроекту, які я подав і які прийняли.

imgonline-com-ua-Compressed-vTMnfCzFl8Також до цього законопроекту включили мої пропозиції щодо мови інтернет-сайтів. Я чітко прописав, якщо сайт пропонує товари українцям, то він за замовчуванням має надавати інформацію українською мовою. На потребу користувачів, він може, звісно, надавати інформацію й іншими мовами. Це нормально. І, на мою думку, дуже добре, що ми одразу запропонували в законопроекті, чітко визначити, хто є відповідальний за порушення цієї норми закону. Бо зараз, наприклад, є домен певного інтернет-магазину. Хто є власник домена – не відомо одразу, бо він може бути прихований. Власник може не оперувати цим доменом, а здати його в оренду, а треті особи можуть бути продавцями цього інтернет-магазину. Ми в законопроекті чітко прописали, що  відповідальні всі троє. Зі своєї судової практики бачу, що це дуже важливо. Якщо ти власник домена, а на ньому коїться якесь беззаконня, то не дай такому коїтися. Тоді не будеш відповідати перед законом.

Новий закон, з моєї ініціативи, мав би зобов’язати всі державні органи та всіх держслужбовців надавати всю інформацію українською мовою.

Також я долучався до такого розділу у законопроекті, як надання інформації державними органами та держпосадовцями. У мене було кілька справ, коли НАБУ чи МВС відмовлялися надавати мені переклад інформації на українську мову. Тому новий закон, з моєї ініціативи, мав би зобов’язати всі державні органи та всіх держслужбовців надавати всю інформацію українською мовою. У чинному законі теж є така норма. Просто тут вона описані чіткіше. У нинішньому законі пише, що можна надавати інформацію іноземною мовою з автентичним перекладом. А в законопроекті 5670 – що має надаватися державною мовою. А хочете – то давайте переклад іноземною. Тобто, наголос на державну мову. Фактично, це є громадський законопроект. Громадськість об’єдналася, узгодила, попрацювала і запропонувала. Я дуже хочу, щоб влітку наш законопроект таки прийняла Верховна Рада. Якщо прийме, то я буду найщасливішою людиною.

Андрій Кавчук, координатор загальнопартіїйної ініціативи Української Галицької Партії “Геть від Москви!”:

imgonline-com-ua-compressedqd27agrlc96f“У нас попереду багато цікавого. Враховуючи судові рішення щодо менших інтернет-магазинів, ми запускаємо широку кампанію українізації сайтів інтернет-магазинів доволі великих фірм, які діють на ринку України. Спочатку будемо просити їх зробити український інтерфейс та надавати інформацію українською. А в разі, якщо вони відмовляться, будемо судитися.

Також підтримуємо мовний законопроект №5670. В Україні досі чинний закон Колесніченка-Ківалова. Тому нам дуже потрібний новий мовний закон.

Продовжуємо ініціативу щодо фільмів, а особливо, мультфільмів українською мовою. Найбільше обурює те, що наші діти, як найбільш вразлива категорія, змушені переглядати мультфільми російською. Відтак, у них ця мова закладається на підсвідомому рівні, вона псує їхню українську, формує певний висновок, що в Україні, крім української, є ще друга мова – російська. І вона стає близькою, звичною. Тому ми звернулися до уряду, до Нацради з питань телебачення і радіомовлення, наші депутати озвучили відповідні заяви від Львівської міської ради, кількох місцевих рад Тернопільської та Івано-Франківської областей.

Найбільше обурює те, що наші діти, як найбільш вразлива категорія, змушені переглядати мультфільми російською

“Геть від Москви!” об’єднує ще багато ініціатив, які найчастіше надходять знизу. Наприклад, чеки на мові окупанта. Їх деякі підприємці видавали покупцям навіть у Львові. На прохання активістів, які до нас зверталися, ми надали зразки документів та звернень. І на всі наші звернення менеджери та власники магазинів відреагували. До цієї ініціативи зголосився також активіст із Херсона, який виявив бажання протидіяти ситуації у своєму регіоні. Так само з Черкас цікавляться темою маркування техніки, зокрема розкладки клавіатури ноутбуків, українською мовою.

Закони важливі, але не менш важливо є їх виконувати

Ми сподіваємося, що такі невеличкі перемоги, як паспорти українською, як запровадження квот на радіо, принесуть великі результати. І маємо надію, що котрийсь із трьох доволі патріотичних законопроектів про мову, які сьогодні зареєстровані у ВРУ, буде прийнятий. Закони важливі, але не менш важливо є їх виконувати. Дуже позитивно, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення починає застосовувати штрафи, які вже передбачені законами. Це доводить, що нам треба далі рухатися у такому напрямі. Не методами імперської експансії – ми не нав’язуємо мови, ми показуємо, що ми, українці, маємо любити, шанувати і поважати українську мову, вона має стати популярною, щоб люди хотіли розмовляти нею і в приватному житті. Але публічна сфера мала б українізуватися за допомогою державного регулювання. Від цього залежить, чи мова буде поширена в Україні. Тому ми поступово будемо розширювати наші ініціативи на інші регіони країни, а особливо на Київ. Столиця є дуже важливою для нас, бо це потужний стартовий майданчик. Якщо вдасться українізувати Київ – це буде найбільша #перемога”.

Використано фото сайту “032”

Останні відео

Ми у Facebook

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!