Орест Друль: “Ми живем у дуже цікавий час”

Орест Друль, голова головної Контрольної комісії УГП:

Найбільше, звичайно, в пам’яті цей рік закарбується втратами. Партія втратила двох її засновників ― Юрка Бойка та Ігоря Мельника. Мені їх відсутність болить ще більше, бо з обома колєґував більше половини свого життя, тому з їх смертю завершилась і часточка мого життя.

Болить війна, болить, що ми звикаємо до неї, перестаємо по-людськи реагувати на смерть, починаємо сприймати відібрані нею людські життя як суху статистику. А, може, це якраз дуже по-людськи: в потоці буденності звикати до всього? Зрештою, звикати не тільки до зла і злого, але звикати — навіть значно швидше — до доброго. Коли мене нервує, що не видно в Україні поступу, то згадую — як точку відліку — лютий 2014-го. І бачу таки, що міняємось, бачу, що зміни разючі, хоч і не такі кардинальні, як того сподівалися після Революції Гідності. Але чи можна сподіватися швидкої зміни суспільства, майже половина якого ще зовсім недавно голосувала за неприхованого бандита і хотіла жити в одній державі з Росією? А коли згадаєш, що в 1991 році єдиним некомуністичним острівком в Україні була лиш наша Галичина, яка спромоглась за покоління домогтися декомунізації всієї України і розвернути її від Росії, то вертається надія, що ми таки затягнем Україну у НАТО і в Європу.

Оптимізму додає зміна тенденцій на Заході. Ще рік тому скептики збиралися його хоронити, пророкували, що хвиля популізму принесе перемогу проросійських політиків і девальвацію європейських ідеалів. І тут проявилась особливість західної культури: не уникати конфліктів, а їх розв’язувати — на відміну від Сходу з його прагненням не помічати проблем, аж поки вони вибухнуть і знищать вдавану гармонію.

Але якщо думати про цей рік як предтечу наступного, то варто вказати на дивовижний розвиток технологій, вплив яких на суспільство буде просто революційним.

Рік тому ми дивувалися, коли навчений людиною штучний інтелект переміг чемпіона з гри в го, де стратегія будується на інтуїції, а не на розрахунку. Цього року машині для навчання не треба було людини, їй тільки “пояснили” правила гри, а вона сама навчилася вигравати в чемпіона.

Ми живем у дуже цікавий час, навіть чисто психологічно не встигаємо адаптовуватися до нового, що стає повсякденним. Кілька наступних років покажуть, які це матиме наслідки — для світу, для України і для Галичини в ній.

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку

+

Підпишися

і отримуй новини Української Галицької Партії на свою е-пошту