Мовні законопроекти: що тут до чого?

11009910_908646322528767_7465329127592653739_nАндрій Кавчук, координатор ініціативи “Геть від Москви!”, перший заступник голови Політради Української Галицької Партії

Наразі Конституційний суд України розглядає відповідність Конституції України ухваленого 2012 року Закону «Про засади державної мовної політики», відомого як «мовний закон Ківалова-Колесніченка». Сподіваємося, найближчим часом Суд винесе рішення у цій справі, адже прийнятий за часів Януковича антиукраїнський “Закон КК” досі не скасований і діє.

Разом із тим, у Верховній Раді України сьогодні зареєстровано три законопроекти щодо державної мови.

Якщо хронологічно, то перший з них – “Про мови в Україні” (№5556) – подали 19 грудня 2016 року. Його співавторами є: Ярослав Лесюк, Ігор Васюник, Оксана Білозір, Валерій Карпунцов, Олександр Бригинець, Євген Рибчинський, Андрій Тетерук, Оксана Чорновол… Загалом – 33 народні депутати.

Другий законопроект №5669 «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» зареєстрували народні депутати Михайло Головко, Марія Матіос, Андрій Іллєнко, Олег Осуховський, Микола Княжицький, Олександр Марченко і Юрій Левченко.

Співавторами третього законопроекту №5670 «Про державну мову» є народні депутати  Ірина Подоляк, Ганна Гопко, Леонід Ємець, Оксана Юринець, Оксана Сироїд та інші — загалом також 33 народні депутати.

Слід наголосити, що саме третій законопроект написаний у тісній співпраці з громадським експертним середовищем.

Зокрема, при Міністерстві культури України було створено Координаційну раду, до складу якої увійшли науковці, філологи, мовознавці, громадські активісти захисники української мови, до прикладу Святослав Літинський, з яким ми тісно співпрацюємо в межах ініціативи Української Галицької Партії “Геть від Москви!” дитяча письменниця Лариса Ніцой та інші.  

Загалом, усі три законопроекти є доволі прогресивними та патріотичними, мають багато спільних положень щодо посилення ролі української мови, зокрема щодо обов’язковості мовлення усіма телеканалами та радіостанціями українською мовою, а у разі використання іншої мови – забезпечувати синхронний переклад або дубляж; визначається обов’язковість видання державної та комунальної преси українською мовою та обов’язкові квоти на україномовні видання приватної преси; закладено норми щодо державної підтримки книговидання українською мовою; встановлюється обов’язковість озвучування або дубляжу фільмів як українського, так й іноземного виробництва, а також вводяться штрафні санкції за порушення відповідних вимог закону.

16344163_1308355432557852_844063247_n

Вказані законопроекти передбачають використання мов національних меншин на регіональному рівні, але виключно разом із українською мовою. А законопроект №5556 акцентує на використанні кримськотатарської мови в Криму.

Саме законопроект №5670, на наш погляд, є більш професійним, у порівнянні з іншими, адже містить більш детальні регламентуючі положення, чіткішу термінологію, та вносить зміни до більшої кількості нормативно-правових актів, що потребуватимуть змін у разі його прийняття. Мабуть, такий результат досягнутий саме завдяки участі експертного громадського середовища в його підготовці.

Сподіваємося, що профільний Комітет із питань культури і духовності та депутати Верховної Ради України, об’єднавши зусилля, нарешті приймуть гідний Закон, який захистить українську мову в державі Україна та створить сприятливі умови для її розвитку та вжитку не лише в публічній сфері, але й в повсякденному житті у всіх регіонах України.

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку