Люди “тікають” до лісу

Як львів’яни перебралися на далекий хутір, і що з того вийшло?

Тарас Сімчук – екосвідомий мешканець Кам’янки, який допомагає робити іспанський глянцевий жіночий журнал та виготовляти екойогурти. Його приклад дуже не типовий. Коли українці з маленьких міст та сіл масово виїжджають до обласних центрів, або навіть за кордон в пошуках кращого життя, наш партієць Тарас Сімчук зламав стереотип і ще 13 років тому переїхав зі Львова у вмираючий на той час хутір Кам’янки за містом Бібрка.

25075597_1526206340789458_1735699277_o“Колись ми винаймали житло у Львові. На той час у нас було вже троє дітей і ми чекали на четверту. Постійні переїзди з квартири на квартиру нас втомлювали. Життя в чужих стінах не додавало сімейного затишку чи відчуття власного родинного гніздечка. Ми почали шукали, де можна придбати власне житло. Оскільки мали обмежений бюджет, спочатку вирішили оглянути пропозиції навколо Львова, в межах 10-ти км. Але нічого вартісного не знаходили. Тоді збільшили радіус пошуків до 30-ти км. Тут ми і натрапили на хутір, відразу за містом Бібрка Перемишлянського району. Ми відразу закохалися у ту хатку. То був якраз період сінокосу: чаруючий запах трави, поряд пасіка з гулом бджіл, а відразу за парканом – ліс. Жодних рис цивілізації: ніяких бетонних доріг, ніякого смогу від викидів автівок, лиш природа”, – згадує Тарас Сімчук.

Сім’я Сімчуків без довгих роздумів вирішила, що їхня майбутня донечка має народитися саме тут. Тому відразу зголосилися на купівлю будинку. Але романтичні враження притупилися, коли практично стикнулися з відсутністю побутових комунікацій.

“Перший рік був важким: вагітність, абсолютна відсутність благ цивілізації. Не було ні дороги, ні нормального світла, ні газу, ні води, ні каналізації. Просто хата і все. Але це лиш спонукало взятися і зробити це житло комфортним для проживання”, – продовжує розповідати Тарас.

24992619_1526206327456126_991743238_o

За рік тут з’явилися мінімальні умови для звичного перебування. Територія хутора дуже кам’яниста. Коли пробували спорудити криницю, копали до 16 м глибини, далі впиралися в кам’яний пласт і не могли дістатися джерел. Але за 400 м від хати у лісі була альтернатива. Там рясно текла вода. Тарас вирішив власноруч прокопати дорогу і прокласти труби. Півроку роботи дали результат, і сім’я Сімчуків отримала воду. Навіть підключили автоматику: вода добре постачається під тиском, що дає змогу нормально користуватися пральною машинкою та душем.

Не менше хвилювала Тараса проблема з дорогою. Від будинку до асфальтного покриття вулиці, де починається місто Бібрка, є 1 км підйому бездоріжжям. Щоб виїхати з хутора, доводилося інколи просити сусідів допомоги й разом штовхати автівку впродовж цієї відстані. Були навіть випадки, коли залишали транспорт у лісі на свій страх та ризик і нічною дорогою з ліхтариками поверталися додому.

“Минулого року нам вдалося вирішити цю проблему. Ми з місцевими автомобілістами згуртувалися і засипали дорогу камінцями. Тепер, коли я лягаю спати, а за вікном йде дощ, в мене серце не болить, бо я знаю, що я виїду”, – розповідає Тарас.

Сьогодні на хуторі Кам’янки живе не лише сім’я Тараса Сімчука.
З часом сюди підтягнулися й інші львів’яни

Вдалося в оселю Тараса провести також Інтернет. Чоловік заробляє гроші фрілансером з графічного дизайну. Наразі працює з іспанцями. Допомагає робити жіночий глянцевий журнал. Тому питання наявності світової павутини було дуже актуальним.

Нетиповим заняттям сім’ї є ще й власне виробництво екойогуртів. “Ідея про екойогурти була синова. Два роки тому він носився з думкою, що потрібно започатковувати власну справу. Одного ранку прокинувся і видав, що хоче робити йогурти. Звідки та ідея у нього вистрілила, не знаю. Але вирішили спробувати. Проте якщо вже братися за йогурти, то не такі хімічні, з порошків, а біфідум. Використовувати живі бактерії, розмножувати їх в справжньому, не розведеному, молоці”, – згадує Тарас.

Син створив дизайн, знайшов постачальників молока, розробив рецептуру і почали випускати продукцію. Навіть створили додаткові робочі місця.

25075385_1526206337456125_1170059134_o

З мережею збуту було нескладно. За словами Тараса, магазини самі їх шукали, бо попит на екойогурти високий. Мережа розвивалася завдяки хорошій якості і відгукам споживачів. Тепер своєю продукцією Сімчуки покривають увесь Львів.

Не вирішеним питанням на хуторі залишається погана напруга електромережі. Але й над цією проблемою Тарас уже працює. Вже незабаром він планує встановлення сонячних панелей.

Усе це Тарас Сімчук вдало поєднує з партійною роботою в Українській Галицькій Партії. Згадує, що спочатку познайомився з Тарасом Чолієм, який здійснював об’їзд населених пунктів, щоб дізнатися більше про тутешніх мешканців. Розмова була цікавою. Так Тарас Сімчук долучився до команди УГП. Не виключає, що найближчим часом спробує кандидатувати до місцевої ради, коли відбудеться об’єднання територіальної громади.

Сьогодні на хуторі Кам’янки живе не лише сім’я Тараса Сімчука. З часом сюди підтягнулися й інші львів’яни. “Маємо молодих сусідів з вищими освітами, які також втомилися від міської метушні і захотіли спокійного життя на цьому хуторі. Нам приємно з ними товаришувати”, – додає Тарас.

Ніна Ремінна

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку

+

Підпишися

і отримуй новини Української Галицької Партії на свою е-пошту