Чи є корупція у львівській Ратуші? Відверта розмова з депутатами УГП

Львівські депутати від Української Галицької Партії розповіли нам про свій рік у раді

У цій розмові з депутатами Української Галицької Партії ми не ставили банальних запитань, на кшталт „чому вам вдалося“ і не повторювали того, про що Ви вже читали на сторінці партії у фейсбуку, на сайті політсили чи в журналістських матеріалах різних видань. Тут більше про “внутрішню кухню” міської ради: про погрози, хабарництво, неефективне використання депутатського ресурсу…

Тарасе, перше запитання до Вас. Деякий час Ви були депутатом ЛМР минулого скликання. Чим рада цієї каденції відрізняється від минулої? І ці зміни – на краще чи на гірше?

12321Тарас Чолій: Насправді, певні позитивні, але фрагментарні зміни за ці два роки від Майдану відбулися майже у всій державі. Так само якісь фрагментарні зміни сталися і на рівні нинішнього складу ЛМР. Але системних змін і якісного оновлення депутатського складу не відбулося. Загалом у різних фракціях є по кілька нових людей, але ключова проблема у тому, що, по-перше, вони пройшли від різних партій, а по-друге, в певних партіях існує внутрішньо-партійна диктатура, і думка окремого партійця не є важливою. Тому більшість вчорашніх громадських активістів, які думали, що вони будуть змінювати країну, якщо стануть депутатами, сьогодні банально перетворюються на кнопкодавів і голосують згідно з рішенням партії, а не керуються власними цінностями. Це є зло, на мою думку. Я не кажу, що якась партія краща, а якась гірша, але люди мають залишатися самими собою. Якщо партія така, де твій голос ніхто не враховує, треба виходити з такої партії. Але, як показує практика, ніхто не виходить.

Тарас Чолій: “Більшість вчорашніх громадських активістів, які думали, що вони будуть змінювати країну, якщо стануть депутатами, сьогодні банально перетворюються на кнопкодавів”

Позитивних змін у ЛМР небагато, але вони є. Ключова – це зміна регламенту. Він став більш сучасним і демократичним. Але навіть цей добрий регламент багато депутатів, і в тому числі міський голова, продовжують ігнорувати: невчасно оприлюднюють деякі проекти ухвал, робота з комісіями є не такою якісною, як має бути. Як і колись, сьогодні можуть оприлюднювати проекти ухвал та положень за день до голосування.  Є ще багато роботи, щоб змусити цю раду приймати якісні рішення не для депутатів, а для громади, яка їх обрала.

Print

Чим керуються депутати від Галицької партії, голосуючи за те чи інше питання?

Т. Ч.: Ми з фракцією попередньо проговорюємо питання порядку денного, але це не означає, що на сесії голосуємо всі однаково. Якщо ми не розуміємо суті питання або справжньої мети, яка стоїть за цим питанням, то, переважно, утримуємося. А коли розуміємо, що позитивне рішення не є добрим для громади, що тут громада втратить гроші, голосуємо проти. Також голосуємо проти, коли бачимо у конкретних питаннях чіткі меркантильні інтереси бізнес-груп.

sdfghkІгор Дякович: Крім обговорень під час нарад фракції, ми також цікавимося думкою незалежних експертів або громадських активістів міста. Якщо питання системне, то намагаємося з’ясувати, як його вирішили в інших містах чи країнах.

Кожного разу на пленарне засідання ЛМР виносять більше ста питань. Наскільки це є фізично важко – розглянути усі?

14317584_10154496863274556_7495293265461815079_nЮлія Гвоздович: Так, це важко. Більшість питань, які виносять на сесію, стосуються оренди або продажу земельних ділянок чи комунального майна. На мою думку, потрібно змінювати законодавство про місцеве самоврядування, щоб цей процес відчуження майна або передання його в оренду зробити максимально прозорим, щоб він не залежав від рішення певної особи. А депутати мали б займатися чимось стратегічним, чимось важливішим, ніж розглядати індивідуальні питання про передачу у власність комусь приміщення чи земельної ділянки на 10 кв. м. Адже це відволікає від справді потрібної роботи і викликає стереотипи та упередження щодо депутатів: ніби ми самі виносимо на розгляд сесії ці питання, щоб дерибанити комунальне майно. Тому я вважаю, що все це потрібно забирати з повноважень ради, змінивши законодавство. Депутати мали б лише контролювати передачу комунального майна. Наразі архітектурна, земельна, інженерна депутатські комісії та комісія комунального майна – 4 комісії, куди входять понад половина депутатів ради, – тільки тим займаються, що розглядають “пачками” дрібні і більші питання власності. Замість того, щоб самим розробляти потрібні місту ухвали і положення. Наприклад, комісія архітектури мала б, радше, займатися питаннями збереження історичного простору чи вирішенням підходів до містобудування у Львові загалом… Я вважаю використання депутатського ресурсу неефективним.

Юлія Гвоздович: “Депутати мали б займатися чимось важливішим, ніж розглядати індивідуальні питання про передачу у власність комусь приміщення чи земельної ділянки на 10 кв. м”

Будьмо реалістами: як можуть 4 депутати із 64 впливати на роботу ради?

Т.Ч.: Насправді, можуть. Тому що в ЛМР нема сформованої більшості, вона ситуативна. Якщо фракції між собою домовляються про певне питання, воно проходить. Але є питання складні, неоднозначні, про які важко домовитися, які ділять фракції. І тоді їм бракує 2-3, а часом і 1 голосу. Якщо ми займаємо певну виважену позицію і не підтримуємо цього питання, тоді наші голоси можуть бути вирішальним. Тому доволі багато різних речей нам вдалося не допустити. Наприклад, нещодавно одна з фракцій лобіювала продовження оренди однієї з найстаріших міських площ – Старий Ринок – для однієї будівельної компанії на 5 років. Ми виступили проти, бо чому це хтось собі може перегородити дорогу і зайняти півплощі під паркомісця? Площа є для всіх. Ми намагалися створити в залі певну напругу, щоб пояснити все тим депутатам, які, можливо, несвідомі. І нам вдалося запобігти прийняттю такого рішення.

imgonline-com-ua-compressed91vem2prcimh-1

Мирослав Данилків: Є ще така річ, що коли ти йдеш у депутати міської ради вперше, то приходиш із завищеними очікуваннями. І так само багато очікують від тебе і твої виборці. Але я з’ясував сам для себе навіть, що можливості місцевого самоврядування в Україні багато в чому обмежені різними законами. Тобто, крім усіх інших перешкод, депутатові та громаді часто стоять на заваді певні правові колізії. Проте, як-не-як, депутати мають більший доступ до інформації, а відтак можуть обговорити з громадою, з виборцями певні питання, порадитися, або й поінформувати про певні ризики і закликати людей відстояти свої права. Наприклад, для формування “Титульних списків” (планів ремонтів на наступний рік), у Львові нема сформованих чітких прозорих критеріїв. Усе “в ручному режимі”. Хто більше натисне, того об’єкти і внесуть. Якщо громада згуртована, то вона може хіба штурмом ратуші досягнути позитивного для себе рішення. Це є прикро.

Мирослав Данилків: “Якщо громада згуртована, то вона може хіба штурмом ратуші досягнути позитивного для себе рішення. Це є прикро”

Більшість львів’ян упевнені, що в міській раді корупція усюди. Вам пропонували гроші? Або, може, погрожували?

f1_ccad1Ю. Г.: Гроші мені ніхто не пропонував. Ті, люди, які до такого вдаються, напевно, перш за все, намагаються отримати підтримку великих фракцій. Але є другий момент: до нас часом звертаються звичайні містяни, які просять підтримки, бо від них вимагають хабаря. Вони принципово не хочуть його давати, тому приносять і показують нам усі, які мають, документи і доводять, що їхнє питання, якщо буде вирішене прозоро і чесно, то має бути вирішене позитивно. Я роблю з таких випадків важливий висновок: якщо хтось у когось вимагає хабаря, то система надання адміністративних послуг у Львові працює погано, і на неї справді можна впливати. Наше завдання – зробити так, щоб максимальна кількість адміністративних послуг були автоматичними, електронними. Це унеможливить будь-чиє втручання у вирішення питань.

Юлія Гвоздович: “Якщо хтось у когось вимагає хабаря, то система надання адміністративних послуг у Львові працює погано, і на неї справді можна впливати”

IMG_0091

Т. Ч.: Мені вже погрожували. Навіть публічно. І звинувачували. Це було тоді, коли ми блокували руйнування старого будинку на вул. Чайковського. Мені телефонували представники тих підприємців, навіть приходили їхні друзі і казали: „Навіщо вам то треба? Давайте підемо на каву. Ми ж такі добрі і правильні“. Було кілька випадків. Потім погрожували, робили публічну прес-конференцію, обзивали. Ми подали на них до суду за образу честі і гідності. Періодично дзвонить хтось, запрошує на каву. Але я на такі розмови не погоджуюся. Не йду я на це. І ніколи не піду. Звичайно, корупція в ЛМР є. Якщо вона є в усій державі, то є і в міській раді. І вона нікуди не збирається діватися. Всюди, де є причетність чиновника до розподілу коштів, є спокуса розподілити ті кошти в особливий спосіб, не забуваючи про себе. Я розумію, що зарплата чиновників мала, правоохоронна система не працює, і в цій ситуації всі крадуть…

Що тоді спиняє депутатів Галицької партії? Чому ви запевняєте, що саме ви не крадете?

Т. Ч.: А що змушує людей іти на війну добровольцями і гинути там або вертатися інвалідами? Напевно, якісь сильніші почуття, ніж банальне бажання наживи. Люди, які прийшли разом зі мною, брали безпосередню участь у подіях Майдану, у волонтерському русі, у нашій політсилі є військові-добровольці. Ми прийшли зробити щось більше, а не стати черговими корупціонерами. Це не є жодна мрія в житті – стати корупціонером.

Тарас Чолій: “А що змушує людей іти на війну добровольцями і гинути там або вертатися інвалідами? Напевно, якісь сильніші почуття, ніж банальне бажання наживи”

М.Д.: Можна створити ідеальні закони й поставити 20 наглядачів, але якщо людину не зупиняють її цінності, то ніщо її не змусить припинити зловживати своїм становищем чи припинити неправильно використовувати громадські кошти. Тому важливо, щоб у владу приходили люди, які мають міцні моральні принципи. Багато українців переконані, що вся політика – це бруд. Тому потрібно йти у владу чесним людям, змінювати її не тільки тиском зверху, а й зсередини – відкритістю, прозорістю своїх дій, чесністю. Інакше держава не може розвиватися.

Print

Ігоре, знаю, що до Тебе звертаються по допомогу багато людей з особливими потребами. Ти часто реагуєш на їхні скарги у соцмережах, на телефонні дзвінки і переносиш проблеми простих, здавалося б, людей у сесійну залу. Тобі вдається показати: “Насправді ми є. Хоч це місто часто забуває про наше існування”…

І. Д.: Так, люди з особливими потребами мені довіряють, бо ж у мене теж є „особливі потреби“. Більше 15-и років я співпрацював, тісно спілкувався з учасниками спільноти „Віра і світло“, тому маю багато знайомих, які є людьми з обмеженими можливостями. Якщо мають певну проблему чи пропозицію, найчастіше пишуть мені у фейсбуку або телефонують. І це дозволяє реагувати на проблеми швидше, ніж якби писалося офіційні звернення. Я радий, що разом з Остапом Стадником нам вдалося зініціювати створення робочої групи, яка перевірила всі заклади у Львові, котрі мали би бути доступними людям з особливими потребами. Після цього нарешті покращилася доступність до закладів „SportLife“ у Львові. Багато підприємців поступово здійснюють якісь заходи для полегшення доступу до своїх закладів. Це довга і кропітка щоденна робота, на якій не зробиш собі реклами, але вона мусить постійно тривати.

Print

Юлю, Ти – голова ГО „Батьки в дії“. Насправді, є багато питань, які піднімають громадські організації Львова, а Ти як депутат допомагаєш їх реалізувати. Пригадується, так було з електронним зверненням до депутатських комісій, які запропонувала ГО „ЦеГрін“. Як твоя громадська робота корелюється з політичною?

Ю. Г.: Від початку своєї депутатської діяльності я у соцмережах, публічно, як тільки можу, закликаю всі громадські організації до співпраці. Як тільки ми ініціювали електронні петиції, то відразу організували відкриту зустріч, відкрите засідання комісії, на яку спеціально запросили багато громадських організацій, щоб зробити якомога якісніший інструмент участі громадськості. Так само, коли ми підняли тему нового Статуту міста. Я комунікую і прислухаюся до думки всіх громадських організацій, які до мене звертаються навіть через соціальні мережі, а не тільки офіційно.

Юлія Гвоздович: “Від початку своєї депутатської діяльності я у соцмережах, публічно, як тільки можу, закликаю всі громадські організації до співпраці”

Що стосується ГО „Батьки в дії“, то так, я є однією зі засновниць цієї громадської ініціативи. Але потрібно розуміти, що ця ГО з’явилася майже 3 роки тому. Це моє особисте зацікавлення – аби Львів був дружній до сімей і дітей. Передусім, не як депутат, а як мама, я хочу, щоб у місті була якісна соціальна інфраструктура, якісні послуги родинам. Але громадська діяльність та депутатство – це різні інструменти впливу.

Print
Print

У ГО та депутатів різні завдання. Громадська організація, передусім, повинна займатися (і займається) дослідженням думки громади і донесенням цієї думки до влади. А вже влада використовує такі інструменти, як рішення ради, вплив на формування бюджету… Співпраця громадських організацій і влади (депутатів чи міського голови) є необхідною. Тому я й надалі закликаю громадських активістів звертатися до депутатів, до мене особисто. Так вийшло у Львові з електронними зверненнями до депутатських комісій: ГО „ЦеГрін“ звернулася до комісії законності, і через 2 тижні ІТ-управління ЛМР впровадило це.

Мирослав Данилків: “Ми будемо наполягати, щоб усі ці нюанси співжиття Львова та довколишніх селищ чітко прописати у новому Статуті міста”

Пане Мирославе, “львівські резервації” – це Ваш термін. Йдеться не про Сихів, а про Рудне, Кривчиці і Білогорщу. Маєте на увазі, що їх недофінансовують?
М. Д.: Так. Кошти для цих мікрорайонів Львова часто закладають у бюджет розвитку, а під кінець року, як не використані, перерозподіляють на інші речі. Але ми – львів’яни. Ми працюємо у Львові, впливаючи на економіку міста. І наші діти вчаться у Львові. Місцевих бюджетів не вистачає. Тому ми будемо наполягати, щоб усі ці нюанси співжиття Львова та довколишніх селищ чітко прописати у новому Статуті міста.

Розмовляв Андрій Филик

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку

+

Підпишися

і отримуй новини Української Галицької Партії на свою е-пошту